.

 

 FilesFor.com - Рефераты, курсовые, дипломные + законодательство УКРАИНЫ

qdfsgdfhd

Украинская Баннерная Сеть
Loading

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ОБЛІК І АУДИТ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ВАГОННІЙ ДІЛЬНИЦІ СТАНЦІЇ

 

 Дипломна робота

 

 

 

                                                         

 
ЗМІСТ
Вступ
 
3
1

Науково-теоретичні та методичні основи обліку основних засобів

на залізниці
5
1.1
Нормативно-законодавче забезпечення обліку на підприємстві
5
1.2
Основи обліку основних засобів
13
2
Фінансово-економічна характеристика Вагонної дільниці станції Київ - Пасажирський
23
2.1
Загальна характеристика підприємства
23
2.2
Аналіз основних техніко-економічні показників господарської  діяльності  Вагонної дільниці станції Київ - Пасажирський
31
3
Облік і аудит основних засобів на залізниці
53
3.1
Документальне оформлення надходження та використання основних засобів
53
3.2
Облік придбання об’єктів основних засобів за кошти
56
3.3
Будівництво основних засобів підрядним способом
60
3.4
Облік поліпшення основних засобів
63
3.5
Облік ремонту основних засобів
65
3.6
Переоцінка основних засобів
67
3.7
Ліквідація основних фондів
69
3.8
Амортизація основних засобів
71
3.8.1
Амортизація основних засобів в податковому обліку
71
3.8.2
Амортизація основних засобів в бухгалтерському обліку
72
3.9
Інвентаризація основних засобів
77
3.10
Особливості аудиту основних засобів
81
4

Використання ЕОМ з застосуванням прикладних програм при

обліку основних засобів на залізниці
84
 
Висновки
91
 
Перелік використаних інформаційних джерел
93
 
Додатки
 

 

 

 

Вступ

В умовах ринкових відносин залізничний транспорт залишається важливою для економіки країни галуззю. Масивність перевезень, їх відносно низька собівартість, мала енергоємність, висока регулярність і швидкість доставки вантажів та пасажирів, забезпечення своєчасного зв’язку між регіонами і СНД та інші фактори вимагають пристальної уваги до роботи транспорту особливо в сучасних умовах господарювання. Треба створити умови для підвищення якості й надійності роботи залізничних доріг в інтересах вантажовідправників, вантажоодержувачів та населення.

Для рішення цих задач необхідно активне використання бухгалтерського обліку, контролю та аудиту.

Як інформаційна система бухгалтерський облік здійснює збирання, реєстрацію їй систематизацію даних про господарські факти та проявлення. Він формує інформацію про кругообіг засобів, фіксує та контролює їх рух, перехід із однієї форми в іншу, наявність засобів по їх видам на кожній стадії кругообігу. За допомогою бухгалтерського обліку утримують дані про наявність та рух грошових засобів, матеріальних ресурсів, фондів та кредитів, про стан розрахунків з юридичними та фізичними особами, визначають витрати по стадіям кругообігу засобів, собівартості предметів праці, перевезень, виявляють фінансові результати.

Успішне рішення задачі повного задоволення потреб у перевезеннях з найменшими затратами можливе лише при високому рівні експлуатаційної роботи, яке визначає якість використання в процесі перевезень вагонів та локомотивів. Для здійснення перевезень вантажів та пасажирів та забезпеченням нормальної праці підприємства, залізниці повинні розпоряджуватися необхідними основними засобами та обіговими засобами, раціонально їх використовувати, своєчасно поновлювати та замінювати.

Пасажирське господарство залізниці являє собою одну з ведучих галузей залізничного транспорту, зосереджує в собі найбільш активну частину основних засобів залізниці. Вагонний парк – це перевозочні ресурси залізничного  транспорту від того, в якому стані вони знаходяться їй як використовуються залежить об’єм та якість перевезень, доходи та прибуток транспорту.

Основні фонди є одним з головних технічних ресурсів господарської діяльності підприємства. Використання їх вимагає організації нагляду та контролю за їх наявністю й збереженням з моменту придбання до вибуття.  В цей період необхідно щомісячно вимірювати розмір вартості втраченої основними фондами, які повинні включатися в витрати на виробництво. Для ліквідування зношених основні фонди періодично ремонтують. Ефективне використання основних засобів є важливим фактором збільшення випуску продукції з кожної одиниці виробничих фондів. 

Своєчасна і якісна підготовка поїздів і окремих вагонів, культурне обслуговування пасажирів в поїздах та вагонах, надання послуг пасажирам під час рейсу, в тому числі забезпечення пасажирів постільними речами, чайною продукцією, кондитерськими виробами, швидкими сніданками – є основною задачею пасажирського господарства.

Значення основних засобів на залізничному транспорті визначається тим, яке місце займають знаряддя праці в розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.

В умовах економічної реформи підвищується роль обліку і контролю за раціональним використанням усіх ресурсів, у тому числі й основних засобів. Ціль написання роботи - розгляд питань обліку основних засобів. У ній дається детальна класифікація і структура основних засобів, представлена оцінка основних засобів, розглянуті особливості організації аналітичного і синтетичного обліку об'єктів основних засобів. Питання придбання, зносу і вибуття основних засобів розглянуті в тісному зв’язку з чинним законодавством.

У роботі приведений ряд цифрових прикладів по найбільш складних питаннях обліку, а також бухгалтерські проводки, що відображають основний набір господарських операцій. У додатку представлені форми первинних документів, необхідних для ведення обліку і звітності основних засобів. У зв'язку із зміною методики обліку основних засобів розглянутий облік їх відповідно до нового законодавства.

Метою даної дипломної роботи є дослідження особливостей бухгалтерського обліку та аудиту основних засобів на прикладі вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський.

 

1    Науково-теоретичні та методичні основи обліку основних засобів

на залізниці

1.1 Нормативно-законодавче забезпечення обліку та господарювання підприємства

Бухгалтерський облік це процес виявлення, вимірювання, реєстрації,  накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про  діяльність  підприємства  зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Це визначено Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” N 996-XIV від 16 липня 1999 року. Цей Закон  визначає правові засади регулювання,  організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Цей  Закон  поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України,   незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі-підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової  звітності  є надання користувачам для прийняття рішень повної,  правдивої  та неупередженої  інформації  про   фінансове становище,   результати діяльності   та рух грошових  коштів підприємства. Бухгалтерський облік є  обов'язковим  видом  обліку,  який ведеться підприємством.  Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності,  що використовують грошовий вимірник,  ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. І тому правильне ведення бухгалтерського обліку є гарантом своєчасності нарахування і сплати податків і обов’язкових платежів. Бухгалтерський облік ґрунтується  на таких основних принципах:

     обачність -  застосування  в  бухгалтерському  обліку методів оцінки,  які повинні запобігати заниженню  оцінки  зобов'язань  та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

     повне висвітлення  -  фінансова звітність повинна містити всю інформацію  про  фактичні  та  потенційні  наслідки  господарських операцій та подій,  здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

     автономність - кожне підприємство розглядається  як  юридична особа,  відокремлена  від  її власників,  у зв'язку з чим особисте майно  та  зобов'язання  власників  не  повинні  відображатися   у фінансовій звітності підприємства;

     послідовність -   постійне   (із  року  в  рік)  застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива  лише  у випадках,  передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку,  і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

     безперервність -  оцінка  активів та зобов'язань підприємства здійснюється  виходячи  з  припущення,  що  його  діяльність  буде тривати далі;

     нарахування та   відповідність   доходів   і   витрат  -  для визначення  фінансового  результату  звітного  періоду   необхідно порівняти  доходи звітного періоду з витратами,  що були здійснені для  отримання  цих  доходів.   При   цьому   доходи   і   витрати відображаються  в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення,  незалежно від дати надходження  або  сплати грошових коштів;

     превалювання сутності  над  формою  -  операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

     історична (фактична) собівартість  -  пріоритетною  є  оцінка активів  підприємства,  виходячи  з  витрат  на  їх виробництво та придбання;

     єдиний грошовий вимірник - вимірювання та  узагальнення  всіх господарських  операцій  підприємства  у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;

     періодичність - можливість розподілу діяльності  підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться  безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу    (посадової    особи)   відповідно   до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку  та забезпечення   фіксування  фактів  здійснення  всіх  господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років,  несе  власник  (власники)  або  уповноважений  орган (посадова   особа),   який   здійснює   керівництво  підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно обирає форму  бухгалтерського   обліку   як   певну   систему регістрів  обліку,  порядку  і  способу реєстрації та узагальнення інформації в них з  додержанням  єдиних  засад. Розробляє систему    і     форми     внутрішньогосподарського (управлінського)   обліку,   звітності  і  контролю  господарських операцій,  визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів. Затверджує правила   документообігу  і  технологію  обробки облікової  інформації,  додаткову  систему  рахунків  і  регістрів аналітичного обліку. Може виділяти   на   окремий  баланс  філії,  представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи,  які зобов'язані вести бухгалтерський  облік,  з  наступним  включенням  їх показників до фінансової звітності підприємства.

Керівник  підприємства  зобов'язаний  створити   необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку,  забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами,  службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку  первинних документів.

Головний  бухгалтер  (далі - бухгалтер):

- забезпечує дотримання  на  підприємстві  встановлених  єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

- організує контроль    за    відображенням     на     рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

- бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від  нестачі,  крадіжки  і  псування  активів підприємства;

- забезпечує перевірку  стану  бухгалтерського обліку у філіях, представництвах,  відділеннях та інших  відокремлених  підрозділах підприємства.

Підставою   для   бухгалтерського   обліку   господарських

операцій  є  первинні  документи,  які  фіксують  факти здійснення

господарських операцій.  Первинні документи повинні бути  складені

під  час здійснення господарської операції,  а якщо це неможливо -

безпосередньо після її закінчення.  Для контролю та  впорядкування

оброблення   даних   на   підставі   первинних  документів  можуть

складатися зведені облікові документи. Первинні  та  зведені  облікові  документи   можуть   бути складені  на  паперових  або  машинних  носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

     назву документа (форми);

     дату і місце складання;

     назву підприємства, від імені якого складено документ;

     зміст та  обсяг  господарської   операції,   одиницю   виміру господарської операції;

     посади осіб,   відповідальних   за  здійснення  господарської

операції і правильність її оформлення;

     особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати

особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація,  що  міститься у прийнятих до обліку первинних документах,  систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах  синтетичного  та  аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на  взаємопов'язаних  рахунках  бухгалтерського  обліку. Операції   в   іноземній  валюті  відображаються  також  у  валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

     Дані аналітичних рахунків повинні  бути  тотожні  відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій,  прізвища і  підписи  або  інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб,  які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У  разі  складання  та  зберігання  первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку  на  машинних  носіях  інформації підприємство  зобов'язане  за  свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а  також  правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Відповідальність   за   несвоєчасне   складання  первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку  та  недостовірність відображених у них даних несуть особи,  які склали та підписали ці документи.

Первинні  документи  та  регістри  бухгалтерського  обліку можуть бути вилучені у підприємства тільки за рішенням відповідних органів,  прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Посадова  особа підприємства має право в присутності представників органів,  які здійснюють вилучення,  зняти  копії  документів,  що вилучаються.  Обов'язковим  є  складання  реєстру  документів,  що вилучаються, у порядку, встановленому законодавством.

Для  забезпечення  достовірності   даних   бухгалтерського обліку  та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Об'єкти    і   періодичність   проведення   інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства,  крім  випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством.

Вагонна дільниця є відособленим структурним підрозділом Державного теріторіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця”, який відноситься до загальнодержавної власності, створений у відповідності з наказом Міністерства транспорту України за №365 від 13.07.99р. “Про реорганізацію державного підприємства “Укрвагонсервіс”, ы тому керується Законом України “Про підприємства в Україні” із змінами і доповненнями N 887-XII 27 березня 1991 року. Майно  підприємства  становлять основні фонди та оборотні кошти, а  також  інші  цінності,  вартість яких  відображається в самостійному балансі підприємства. Майно, що є державною власністю і закріплене за  державним підприємством (крім казенного), належить  йому  на  праві  повного господарського відання.    Здійснюючи  право  повного  господарського  відання, державне підприємство володіє, користується та  розпоряджається  зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які  дії,  які  не суперечать чинному законодавству та статуту підприємства. Майно,  що  є  у державній власності і закріплене за казенним підприємством, належить йому на праві оперативного управління. Здійснюючи право     оперативного     управління,     казенне підприємство володіє та користується зазначеним майном. Казенне підприємство  має право розпоряджатися закріпленим за ним на праві оперативного управління  майном,  що  є  у  державній власності  і  належить  до  основних  фондів підприємства,  лише з дозволу органу,  уповноваженого  управляти  відповідним  державним майном.   Особливості   розпорядження   іншим   майном   казенного підприємства визначаються у його статуті.     Відчуження від держави засобів виробництва,  що  є  державною власністю і закріплені за  державним  підприємством,  здійснюється виключно на конкурентних засадах (через біржі,  за  конкурсом,  на аукціонах) у порядку,  що  визначається  Фондом  державного  майна України. Одержані в результаті відчуження зазначеного майна  кошти направляються виключно на інвестиції. Джерелами формування майна підприємства є:

-         грошові та матеріальні внески засновників;

-         доходи, одержані від реалізації продукції, а також від  інших

видів господарської діяльності;

-         доходи від цінних паперів;

-         кредити банків та інших кредиторів;

-         капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

-         надходження від роздержавлення і приватизації власності;

     придбання майна іншого підприємства, організації;

-   безоплатні  або благодійні внески, пожертвування організацій,

підприємств і громадян;

-   інші джерела, не заборонені законодавчими актами  України.

Підприємство,   якщо   інше   не   передбачено   чинним законодавством  та його статутом, має право продавати і передавати іншим   підприємствам,   організаціям  та  установам,  обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування або в  позику належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби,  інвентар,  сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх  з  балансу. Підприємству  надається право, якщо інше не передбачено чинним законодавством та його статутом, продавати, передавати безоплатно, обмінювати, здавати в оренду громадянам засоби виробництва та інші матеріальні   цінності,   за   винятком  тих,  які  відповідно  до законодавчих   актів  України  не  можуть  бути  в  їх  власності. Безоплатна   передача   і   надання   підприємствами  матеріальних

цінностей   громадянам   здійснюються   з   дозволу  власника  або уповноваженого    ним    органу,   крім   випадків,   передбачених законодавством  України. Держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою  у підприємства його основних фондів, оборотних коштів та іншого використовуваного ним майна здійснюється тільки у випадках, передбачених законами України. Збитки, завдані  підприємству  в  результаті  порушення  його майнових   прав   громадянами,  юридичними  особами  і  державними органами,  відшкодовуються  підприємству  за  рішенням  суду   або арбітражного суду. Управління  підприємством  здійснюється   відповідно до статуту  на  основі  поєднання  прав  власника щодо господарського використання свого  майна  і  принципів  самоврядування  трудового колективу. Підприємство   самостійно   визначає   структуру  управління, встановлює штати. Власник  здійснює  свої  права  по  управлінню  підприємством безпосередньо  або  через  уповноважені  ним  органи.  Власник або уповноважені  ним  органи  можуть   делегувати   ці   права   раді підприємства  (правлінню)  чи  іншому  органові, який передбачений статутом підприємства і представляє інтереси власника та трудового колективу. Керівник підприємства наймається (призначається) власником або обирається власниками майна. При   найнятті   (призначенні,   обранні) власником або уповноваженим  ним  органом керівника підприємства на посаду з ним укладається контракт (договір, угода), в якому визначаються права, строки   найняття,   обов'язки   і   відповідальність    керівника підприємства  перед  власником  та трудовим колективом, умови його матеріального забезпечення і звільнення  з  посади  з  урахуванням гарантій,   передбачених   контрактом   (договором,   угодою)   та законодавством України. Керівник   підприємства   самостійно   вирішує   питання діяльності   підприємства,  за  винятком  віднесених  статутом  до

компетенції  інших  органів  управління даного підприємства і якщо інше  не  передбачено законодавством України. Власник майна не має права втручатися в оперативну діяльність  керівника  підприємства. Керівника підприємства може бути  звільнено  з  посади  до закінчення строку контракту на підставах, передбачених у контракті або в законодавстві України. Заступники    керівника    підприємства,   керівники    та спеціалісти   підрозділів   апарату   управління   і   структурних підрозділів  (виробництв,  цехів,  відділів,  відділень, дільниць, ферм  та  інших  аналогічних  підрозділів  підприємств),  а  також майстри  і старші майстри призначаються на посаду і звільняються з посади керівником підприємства. Підприємство здійснює оперативний та бухгалтерський  облік результатів своєї роботи, веде статистичну звітність. Порядок  організації  та  ведення  бухгалтерського  обліку  і подання  фінансової   та   статистичної   звітності   визначається відповідним  законодавством. Забороняється вимагати подання  статистичної  звітності  з порушенням  встановленого  законодавством  порядку.  Відомості, не передбачені державною статистичною звітністю, підприємством можуть бути  подані підприємствам, установам і організаціям на договірній основі,  а  судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ,  Антимонопольного  комітету  України,  арбітражному суду та аудиторським  організаціям  і  державним  виконавцям - у випадках,

передбачених законодавством України, на їх письмову вимогу. Підприємства,   їх   об'єднання   та  відособлені  підрозділи зобов'язані безоплатно надавати Рахунковій палаті всі необхідні їй відомості  та  інші  матеріали щодо використання коштів Державного бюджету  України. Службові  особи  підприємств  за  перекручення  державної звітності   несуть   установлену   законодавством   дисциплінарну, матеріальну або кримінальну відповідальність.

 

1.2 Основи обліку основних засобів

Реалізація вантажів та пасажирських перевезень залізницями неможлива без основних фондів, тому частка основних фондів на залізниці є дуже великою. Обліку основних засобів на залізниці приділяється дуже велике значення. Головні засади бухгалтерського обліку основних засобів визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" ( Із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну N 304 від 30.11.2000 ), який вступив в дію з 1 липня 2000 року. Це положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про  основні засоби  та  інші  необоротні  матеріальні  активи),  а  також  розкриття  інформації  про  них  у  фінансовій звітності. Норми Положення (стандарту) 7 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ). Положення (стандарт) 7 не  поширюється  на відтворювані природні ресурси та операції  з  основними  засобами,  особливості обліку   яких   визначаються   іншими   положеннями  (стандартами) бухгалтерського обліку. Положення  (стандарт)  7  не  поширюється  на відтворювані природні ресурси та операції  з  основними  засобами,  особливості обліку   яких   визначаються   іншими   положеннями  (стандартами) бухгалтерського обліку.

Амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується,  необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

     Вартість, яка  амортизується,  -  первісна  або   переоцінена вартість  необоротних  активів  за  вирахуванням  їх ліквідаційної вартості.

     Група основних  засобів - сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.

     Зменшення корисності  -  втрата  економічної  вигоди  в  сумі перевищення  залишкової  вартості  активу  над  сумою  очікуваного відшкодування.

     Знос необоротних   активів   -   сума   амортизації   об'єкта необоротних активів з початку їх корисного використання.

     Ліквідаційна вартість   -  сума  коштів  або  вартість  інших активів,  яку  підприємство   очікує   отримати   від   реалізації (ліквідації)   необоротних  активів  після  закінчення  строку  їх корисного використання  (експлуатації),  за  вирахуванням  витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

     Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з  метою  використання  їх  у  процесі  виробництва або постачання товарів,  надання послуг,  здавання в оренду іншим особам або  для здійснення   адміністративних   і   соціально-культурних  функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

     Об'єкт основних  засобів  -  закінчений  пристрій   з   усіма пристосуваннями  і  приладдям  до  нього або окремий конструктивно відокремлений  предмет,  що  призначений  для   виконання   певних самостійних   функцій,  чи  відокремлений  комплекс  конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення,  що мають  для їх обслуговування загальні пристосування,  приладдя,  керування та єдиний фундамент,  унаслідок чого кожен  предмет  може  виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.

     Якщо один  об'єкт основних засобів складається з частин,  які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з  цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

     Подібні об'єкти  - об'єкти,  які мають однакове функціональне призначення та однакову справедливу вартість.

     Первісна вартість   -   історична   (фактична)   собівартість необоротних  активів  у  сумі  грошових  коштів  або  справедливої вартості  інших  активів,  сплачених  (переданих),  витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

     Переоцінена вартість  - вартість необоротних активів після їх переоцінки.

     Строк корисного   використання  (експлуатації)  -  очікуваний період   часу,   протягом   якого   необоротні    активи    будуть використовуватися   підприємством  або  з  їх  використанням  буде виготовлено (виконано) очікуваний  підприємством  обсяг  продукції (робіт, послуг).

     Сума очікуваного  відшкодування  -  сума,  яку   підприємство очікує  до відшкодування вартості необоротного активу під час його майбутнього використання, включаючи його ліквідаційну вартість. Для   цілей   бухгалтерського   обліку   основні    засоби класифікуються за такими групами:

     5.1. Основні засоби

     5.1.1. Земельні ділянки.

     5.1.2. Капітальні витрати на поліпшення земель.

     5.1.3. Будинки, споруди та передавальні пристрої.

     5.1.4. Машини та обладнання.

     5.1.5. Транспортні засоби.

     5.1.6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі).

     5.1.7. Робоча і продуктивна худоба.

     5.1.8. Багаторічні насадження.

     5.1.9. Інші основні засоби.

     5.2. Інші необоротні матеріальні активи

     5.2.1. Бібліотечні фонди.

     5.2.2. Малоцінні необоротні матеріальні активи.

     5.2.3. Тимчасові (нетитульні) споруди.

     5.2.4. Природні ресурси.

     5.2.5. Інвентарна тара.

     5.2.6. Предмети прокату.

     5.2.7. Інші необоротні матеріальні активи.

     Підприємства можуть установлювати вартісні ознаки  предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів. Об'єкт  основних  засобів  визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена. Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства  за  первісною  вартістю.  Одиницею  обліку  основних засобів є об'єкт основних засобів. Первісна  вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та  підрядникам  за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);      реєстраційні  збори,  державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються  в  зв'язку  з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку  з  придбанням  (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші  витрати,  безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів  до  стану,  у  якому  вони  придатні  для використання із запланованою метою.

     Витрати на  сплату  відсотків  за  користування  кредитом  не включаються до  первісної  вартості  основних  засобів,  придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Первісна вартість об'єктів основних засобів,  зобов'язання за  які  визначені  загальною сумою,  визначається розподілом цієї суми  пропорційно  до  справедливої  вартості   окремого   об'єкта основних засобів.

Первісна вартість безоплатно отриманих  основних  засобів дорівнює  їх справедливій вартості на дату отримання з урахуванням витрат,  передбачених  пунктом  8 Положення (стандарту) 7.      Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу    підприємства,    визнається   погоджена   засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первісна   вартість  об'єктів,  переведених  до  основних засобів з  оборотних  активів,  товарів,  готової  продукції  тощо дорівнює її  собівартості,  яка  визначається згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 "Запаси". Первісна вартість об'єкта основних засобів,  отриманого в обмін на подібний об'єкт,  дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта  основних  засобів.  Якщо  залишкова  вартість  переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з  включенням  різниці  до витрат звітного періоду.

Первісна вартість об'єкта основних засобів,  придбаного в обмін   (або  частковий  обмін)  на  неподібний  об'єкт,  дорівнює справедливій  вартості  переданого   об'єкта   основних   засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Первісна  вартість  основних засобів збільшується на суму витрат,   пов'язаних   з   поліпшенням   об'єкта    (модернізація, модифікація,   добудова,  дообладнання,  реконструкція  тощо),  що призводить до збільшення  майбутніх  економічних  вигод,  первісно очікуваних  від  використання об'єкта.  Первісна вартість основних засобів зменшується у  зв'язку  з  частковою  ліквідацією  об'єкта основних засобів.

Витрати,  що  здійснюються  для  підтримання  об'єкта   в робочому  стані  та  одержання  первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його  використання,  включаються  до  складу витрат.

Підприємство  переоцінює  об'єкт  основних засобів,  якщо його  залишкова  вартість  значно  (більш  як  на  10   відсотків) відрізняється  від  справедливої вартості на дату балансу.  У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму  дату  здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів,  до якої належить цей об'єкт.

Переоцінена  первісна  вартість  та  сума  зносу  об'єкта основних  засобів  визначається  множенням  відповідно   первісної вартості   і   суми  зносу  об'єкта  основних  засобів  на  індекс переоцінки.  Індекс переоцінки визначається діленням  справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

     Якщо  залишкова  вартість  об'єкта  основних засобів дорівнює нулю,   то   його   переоцінена  залишкова  вартість  визначається додаванням  справедливої  вартості цього об'єкта до його первісної (переоціненої)  вартості  без зміни суми зносу об'єкта. Відомості про зміни  первісної  вартості  та  суми  зносу основних засобів заносяться до регістрів їх аналітичного обліку.

Сума  дооцінки  залишкової  вартості   об'єкта   основних засобів включається до складу додаткового капіталу,  а сума уцінки - до складу  витрат,  крім  випадків,  що  наведені  в  пункті  20 Положення (стандарту) 7.

У разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) дооцінки  об'єкта  основних  засобів)  перевищення суми попередніх уцінок  об'єкта  і  втрат  від зменшення його корисності над сумою попередніх   дооцінок   залишкової   вартості   цього   об'єкта  і відновлення  його  корисності, сума чергової (останньої) дооцінки, але  не  більше  зазначеного  перевищення  включається  до  складу доходів   звітного   періоду,   а   різниця  (якщо  сума  чергової (останньої) дооцінки більше зазначеного перевищення) спрямовується на збільшення іншого додаткового капіталу.

     У разі  наявності  (на  дату  проведення чергової (останньої) уцінки  об'єкта  основних  засобів)  перевищення  суми  попередніх дооцінок   об'єкта   і   відновлення  його  корисності  над  сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта  і  втрат  від зменшення його корисності сума чергової (останньої) уцінки, але не більше зазначеного перевищення,  спрямовується на зменшення іншого додаткового  капіталу,  а  різниця (якщо сума чергової (останньої) уцінки  більше  зазначеного  перевищення)  включається  до  витрат звітного періоду.

При вибутті об'єктів основних засобів,  які  раніше  були переоцінені,   перевищення   сум  попередніх  дооцінок  над  сумою попередніх  уцінок  залишкової  вартості  цього  об'єкта  основних засобів   включається   до   складу   нерозподіленого  прибутку  з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

Об'єктом амортизації є основні засоби (крім землі).

Нарахування   амортизації  здійснюється  протягом  строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством  при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на  баланс),  і  призупиняється  на  період  його   реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

При    визначенні    строку    корисного     використання (експлуатації) слід ураховувати: очікуване використання об'єкта  підприємством  з  урахуванням його потужності або продуктивності; фізичний та моральний знос, що передбачається; правові або  інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Строк   корисного   використання  (експлуатації)  об'єкта основних  засобів   переглядається   в   разі   зміни   очікуваних економічних вигод від його використання.

     Амортизація об'єкта основних засобів нараховується,  виходячи з  нового  строку  корисного  використання,  починаючи  з  місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.

Амортизація  основних  засобів  (крім  інших  необоротних матеріальних  активів)  нараховується   із   застосуванням   таких методів:

     1) прямолінійного,   за   яким   річна    сума    амортизації визначається діленням вартості,  яка амортизується,  на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів;

     2) зменшення   залишкової   вартості,   за  яким  річна  сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок  звітного  року  або  первісної  вартості  на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації.  Річна  норма амортизації  (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного  використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

     3) прискореного зменшення залишкової вартості,  за яким річна сума  амортизації  визначається  як  добуток  залишкової  вартості об'єкта  на  початок  звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми  амортизації,  яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і подвоюється;

     4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як  добуток  вартості,   яка   амортизується,   та   кумулятивного коефіцієнта.   Кумулятивний   коефіцієнт  розраховується  діленням кількості  років,  що  залишаються  до  кінця  очікуваного  строку використання  об'єкта  основних засобів,  на суму числа років його корисного використання;

     5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції  (робіт,  послуг) та  виробничої  ставки  амортизації.  Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості,  яка амортизується,  на  загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

     Підприємство може  застосовувати  норми  і методи нарахування амортизації    основних    засобів,     передбачені     податковим законодавством.

Амортизація  інших   необоротних   матеріальних   активів нараховується  за методами,  що наведені в підпунктах 1 і 5 пункту 26 Положення (стандарту)  7.  Амортизація  малоцінних  необоротних матеріальних  активів  і бібліотечних фондів може нараховуватися у першому місяці використання об'єкта в розмірі  50  відсотків  його вартості,  яка амортизується,  та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується,  у  місяці  їх  вилучення  з  активів  (списання  з балансу)  внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта 100 відсотків його вартості.

Метод  амортизації  обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання  економічних  вигод  від його використання.

Метод амортизації об'єкта основних засобів  переглядається  у разі  зміни  очікуваного  способу  отримання економічних вигод від його  використання.  Нарахування  амортизації  за  новим   методом починається з місяця,  наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

Нарахування     амортизації     проводиться    щомісячно. Підприємства  з  сезонним  характером   виробництва   річну   суму амортизації  нараховують  протягом  періоду  роботи підприємства у звітному році.

     Місячна сума  амортизації  при застосуванні методів зменшення залишкової вартості,  прискореного зменшення залишкової  вартості, прямолінійного  та кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12.

Нарахування амортизації  починається з місяця,  наступного за місяцем,  у якому  об'єкт  основних  засобів  став  придатним  для корисного використання.

Нарахування амортизації  припиняється,  починаючи  з  місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів.

Суму    нарахованої    амортизації    всі    підприємства відображають   збільшенням   суми   витрат  підприємства  і  зносу необоротних активів.

Одночасно на    суму    нарахованої    амортизації   об'єктів зовнішнього благоустрою та житлових будинків,  що  перебувають  на балансах  житлово-комунальних  організацій,  які належать до сфери управління органів місцевого самоврядування  та  місцевих  органів виконавчої   влади,   а   також   автомобільних  доріг  загального користування збільшуються доходи цих підприємств і організацій  із зменшенням  додаткового  капіталу,  а  при  його  недостатності  - статутного капіталу.

Організації, звичайна   діяльність   яких  не  спрямована  на відновлення житлових будинків  та  інших  будівель,  можуть  також застосовувати норму частини другої цього пункту.

Втрати від зменшення корисності об'єктів основних засобів  включаються  до  складу  витрат  звітного періоду із збільшенням у балансі  суми  зносу  основних  засобів,  а щодо об'єктів основних засобів,   відображених  в  обліку  за  переоціненою  вартістю,  - відображаються  у  порядку, передбаченому абзацом другим пункту 20 Положення (стандарту) 7.

Якщо   причини   зменшення  корисності  об'єкта  основних засобів перестали існувати, то сума відновлення корисності, але не більше  суми  попереднього  зменшення  корисності,  відображається визнанням  доходу  з  одночасним  зменшенням  суми  зносу  об'єкта основних   засобів.

Об'єкт основних засобів вилучається з активів (списується з  балансу)  у  разі  його вибуття внаслідок продажу,  безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом.

Фінансовий   результат   від  вибуття  об'єктів  основних засобів визначається вирахуванням з доходу  від  вибуття  основних засобів  їх  залишкової  вартості,  непрямих  податків  і  витрат, пов'язаних з вибуттям основних засобів.

Регістри аналітичного  обліку  основних  засобів,  що вибули, додаються до документів,  якими оформлені факти  вибуття  основних засобів.

У разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів його первісна  (переоцінена) вартість та знос зменшуються відповідно на суму  первісної  (переоціненої)  вартості  та  зносу  ліквідованої частини об'єкта.

 

 

2 Фінансово-економічна характеристика підприємства - Вагонна дільниця ст. Київ – Пасажирський

2.1 Загальна характеристика підприємства

Назва підприємства: “Вагонна дільниця ст. Київ-Пасажирський”, скорочена назва – “ВЧ-1”. Місцезнаходження структурного підрозділу “Вагонна дільниця ст.Київ - Пасажирьский”: м. Київ – 680 ГСП, вул. Уманська, 8.

Вагонна дільниця є відособленим структурним підрозділом Державного теріторіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця”, який відноситься до загальнодержавної власності, створений у відповідності з наказом Міністерства транспорту України за №365 від 13.07.99р. “Про реорганізацію державного підприємства “Укрвагонсервіс”.

Вагонна дільниця входить до складу Південно-Західної залізниці, яка є по відношенню до підрозділу вищестоящим структурного органом управління. Структурний підрозділ “Вагонна дільниця” не є юридичною особою.

До складу Вагонної дільниці входять:

- два резерви провідників м. Києва та резерв паркової охорони та пункту  відстою пасажирських вагонів;

- філії (на правах цехів) по ст. Житомир, Козятин;

- база по обслуговуванню пасажирських вагонів з пральнею;

- база відстою пасажирських вагонів по ст. Буян і ст. Київ-Дніпровський;

- дільниці по формуванню пасажирських поїздів, поточному і технічному обслуговуванню та утриманню внутрішнього обладнання, поточному ремонту і обслуговуванню радіоапаратури, екіпіровки пасажирських вагонів;

- пункт технічного обслуговування ст.Тетерів.

Вагонна дільниця здійснює:

- виробничо-фінансову діяльність у відповідності із планами, та кошторисом витрат, що погоджені з пасажирською службою та затверджені Південно-Західною залізницею; веде свій баланс, який входить до зведеного балансу залізниці;

- має поточний та інші субрахунки, в т.ч. валютний (для виплати добових працівникам поїзних бригад міждержавного та міжнародного сполучення) в установах банку;

- печатку зі своїм найменуванням;

- штампи, як структурного підрозділу Південно-Західної залізниці “Вагона дільниця”, так і філій по ст. Чернігів, Житомир, Козятин;

- бланки та інші реквізити для здійснення своєї діяльності.

Вагона дільниця у своїй діяльності керується чинним законодавством України, наказами та розпорядженнями Міністерства транспорту України та Державної адміністрації залізничного транспорту України, Південно-Західної залізниці.

Майно Вагоної дільниці становлять основні фонди та обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в її балансі.

Майно вагонної дільниці є державною власністю та закріплюється за нею Південно-Західною залізницею на правах господарського відання.

Джерелами формування майна підрозділу є:

- майно, передане йому центральними та місцевими органами;

- майно, придбане південно-Західною залізницею і передане їй;

- доходи, одержані від наданих послуг, реалізації продукції, а також від інших видів господарсько-фінансової діяльності;

- кредити банків та інших кредиторів;

- безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств та громадян;

- інше майно, набуте на підставах, що не перечить чинному законодавству.

Структурні зміни в управління підрозділами вагонної дільниці затверджуються начальником залізниці за поданням пасажирської служби.

Предмет діяльності.

Вагонна дільниця забезпечує підготовку пасажирських поїздів і окремих вагонів в рейс, культурне обслуговування та надання послуг пасажирам в поїздах внутрішнього, міждержавного і міжнародного сполучення та безпечне їх прослідування.

Основні задачі та напрямки діяльності.

Своєчасна і якісна підготовка поїздів і окремих вагонів, культурне обслуговування пасажирів в поїздах та вагонах, надання послуг пасажирам під час рейсу, в тому числі забезпечення пасажирів постільними речами, чайною продукцією, кондитерськими виробами, швидкими сніданками та ін.

Утримання в справному стані і забезпечення схоронності рухомого складу, обладнання та інвентарю пасажирських вагонів.

Систематичний інструктаж і перевірка роботи поїзних бригад на шляху прямування по утриманню вагонів і якісному обслуговуванню пасажирів.

Недопущення безквиткового проїзду пасажирів у поїздах та провіз лишньої ручної поклажі без оплати тарифу.

Забезпечення пасажирів на всьому шляху прямування чаєм, кавою, безалкогольними напоями та кондитерськими виробами.

Забезпечення схоронності майна, що надане їй залізницею у користування на правах господарського відання.

Своєчасна подача вагонів в ремонт, прийом їх із ремонту, контроль за термінами і якістю ремонту пасажирських вагонів.

Технічний огляд  і ремонт електрообладнання, системи опалення, водопостачання, вентиляції, кліматичних і холодильних установок, редукторно-карданного приводу, радіообладнання і внутрішнього обладнання пасажирських вагонів.

Внутрішня і зовнішня екіпіровка вагонів.

Своєчасне виконання завдань залізниці по формуванню поїздів чи окремих груп вагонів для відправки в рейс.

Розвиток, утримання в справному стані та раціональне використання устроїв і обладнання, впровадження нових досягнень науки, техніки та передового досвіду, максимальне використання виробничих потужностей, підвищення рівня механізації трудоємких процесів.

Проведення заходів по економії паливно-енергетичних та матеріальних ресурсів, зниженню собівартості перевезень та послуг.

Забезпечення безпеки руху поїздів та причіпних вагонів, точного виконання Правил технічної експлуатації залізниць України, наказів, вказівок та інструкцій Укрзалізниці, залізниці, розробка і здійснення заходів по попередженню катастроф, аварій і випадків браку в роботі.

Виконання заходів по охороні праці та навколишнього середовища.

Виконання вимог екологічної безпеки і охорони здоров’я населення, проведення заходів по охороні природи, раціональному використанню природних ресурсів, ліквідація наслідків аварій, шкідливого впливу на навколишнє середовище.

Зміцнення трудової і дотримання технологічної дисципліни, ефективної кадрової політики, підвищення кваліфікації кадрів.

Організація праці та заробітної плати і соціальний захист працівників на основі єдиної політики, що проводиться на залізничному транспорті; впровадження галузевих і міжгалузевих норм праці і системи матеріального стимулювання в залежності від місцевих умов; чітке дотримання і виконання трудового законодавства.

Своєчасне надання в залізницю заявок на матеріально-технічне забезпечення підприємства необхідним обладнанням, інвентарем, постільними речами, матеріалами та запасними частинами.

Господарська, економічна та соціальна діяльність вагонної дільниці.

Здійснюючи свою господарську-економічну діяльність, Вагонна дільниця повинна враховувати державні контракти, державні замовлення та договірні зобов’язання залізниці.

Основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності Вагонної дільниці є доход. Основним об’ємним показником роботи, що приймається для обчислення продуктивності праці працівників структурного підрозділу, є вагоно-кілометри пасажирських вагонів свого формування на всьому шляху прямування.

Вагонна дільниця організовує свою роботу у відповідності з єдиним технологічним процесом станції Київ-Пас, Вагонного депо ст. Київ-Пасажирський. Та відділків залізниці, де розташовані філії Чернігів, Житомир, Козятин; розкладом руху пасажирських і приміських поїздів, техніко-економічним розпорядчим актом.

Залізниця фінансує Вагонну дільницю витрати по перевезеннях згідно затвердженого та погодженого з пасажирською службою кошторисом витрат.

Чистий прибуток залишається в повному розпорядженні Вагонної  дільниці після покриття матеріальних та прерівнених до них витрат на оплату праці, оплату відсотків кредиту банку, внесення обов’язкових платежів, відрахувань, а також необхідних внесків до вищестоящої організації.

Вагонна дільниця за рахунок фінансових ресурсів утворює фонди цільового призначення відповідно до чинного законодавства.

Вагонна дільниця проводить фінансово-економічну роботу, правильно і своєчасно оформляє первинну документацію, виробничо-господарські та фінансові операції.

Вагонна дільниця веде оперативно-технічний, статистичний та бухгалтерський облік господарської діяльності. У встановлені терміни складає та представляє за призначенням оперативну, бухгалтерську та статистичну звітність.  Своєчасно аналізує виробничо-фінансову діяльність, розробляє організаційно-технічні заходи, спрямовані на поліпшення техніко-економічних показників роботи. Несе відповідальність за достовірність наданої звітності.

Вагонна дільниця має право формувати ціни на послуги, що надаються пасажирам в поїздах, на які не поширюється державне регулювання, згідно з чинним законодавством.

Вагонна дільниця сприяє розширенню підсобно-допоміжної діяльності, розширенню послуг населенню, застосовуючи ціни, згідно розроблених калькуляцій вартості, за погодженням з органами згідно чинного законодавства.

Вагонна дільниця забезпечує:

- своєчасну сплату податків та інших відрахувань, згідно з чинним законодавством;

- збереження бланків суворої звітності, грошових цінностей, технічних засобів, рухомого складу та ін.

Контроль та ревізію виробничо-фінансової діяльності Вагонної дільниці здійснює Південно-Західна залізниця.

Соціальний розвиток колективу Вагонна дільниця здійснюється згідно з чинним законодавством України, колективним договором між адміністрацією та трудовим колективом.

Управління структурним підрозділом і самоврядування трудового колективу.

Керівництво Вагонної дільниці здійснює начальник, який призначається на посаду начальником Південно-Західної залізниці за поданням начальника пасажирської служби. Структура підприємства зображена на рисунку 2.1.1


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Подпись: 29Рисунок 2.1.1 — Структура управління ВЧ-1


Начальник Вагонної дільниці самостійно вирішує питання діяльності структурного підрозділу, за винятком тих, що віднесені до компетенції інших органів управління.

Начальник вагонної дільниці:

- несе повну відповідальність за стан справ у виробничо-фінансовій діяльності дільниці;

- діє без довіреності від імені підрозділу, представляє її інтереси в усіх установах та організаціях;

- розпоряджається коштами та майном відповідно до чинного законодавства;

- укладає договори та видає довіреності на одержання матеріальних цінностей;

- призначає на посаду і звільняє з посади заступників начальника дільниці за погодженням з пасажирською службою;

- в межах своєї компетенції видає накази, вказівки та розпорядження, обов’язкові для всіх працівників Вагонної дільниці.

Головний бухгалтер зобов'язаний:

- Забезпечити ведення бухгалтерського обліку в повній відповідності з "Положенням про бухгалтерський облік і звітність в Україні", планом рахунків бухгалтерського обліку і Інструкцією по його застосуванню та іншими чинними нормативними актами в області бухгалтерського обліку.

- Забезпечити своєчасне і повне надання необхідної звітності зацікавленим користувачам відповідно до чинного законодавства.

- Керуючись установленим Паном рахунків розробити робочий план рахунків бухгалтерського обліку для відображення фінансово-господарських операцій.

- Встановити необхідну систему облікових регістрів визначити їх перелік.

- Здійснювати аналіз фінансово-господарської діяльності з метою виявлення і мобілізації внутрішньогосподарських резервів.

- Оцінювати фактичне використання виявлених резервів. Головний бухгалтер має право підпису документів, необхідних для прийняття   і видача товарно-матеріальних цінностей і коштів, а також розрахункових, кредитних і грошових зобов'язань. Зазначені документи без підпису головного бухгалтера вважаються недійсними і не приймаються до виконання. Головному бухгалтеру організації забороняється приймати до виконання й оформлення документи по операціях, що суперечать законодавству і порушують договірну і фінансову дисципліну.

За невиконання або несумлінне виконання своїх обов'язків головний бухгалтер відповідає відповідно до чинного законодавства. Головний бухгалтер підпорядковується безпосередньо керівнику.

 

2.1          Аналіз основних техніко-економічних показників господарської  діяльності  Вагонної дільниці станції Київ - Пасажирський

Розглянемо діяльність підприємства протягом двох років. Детальна характеристика основних показників за 1999 та 2000 рік зведені в наступних таблицях. По-перше, розглянемо показники основної діяльності – по експлуатаційній роботі.

 

Таблиця 2.2.1 — Техніко-економічні аналіз роботи Вагонної дільниці станції Київ – Пасажирський по експлуатаційній роботі. 

 

                      Показник

Звіт

1999 рік

2000 рік

Відхилення, %

   План

    звіт

До плану

2000

До звіту

1999

1

2

3

4

5

6

Підготовлено та відправлено вагонів всього, ваг.

111909

107400

112992

105,2

101,0

У т.ч.  у філіях:

Київ

98431

95425

99681

104,5

101,3

Козятин

4974

6570

7061

107,5

142,0

Житомир

8504

5405

6250

115,6

73,5

Вагоно-кілометри на всьому шляху прямування – всього, тис.

177930

 

170500

 

175093

 

102,7

 

98,4

У т.ч.  у філіях:

Продовження таблиці 2.2.1

1

2

3

4

5

6

Київ

154097

146511

149994

102,4

97,3

Козятин

13732

14761

15041

101,9

109,5

Житомир

10101

9228

10058

109,0

99,6

Підготовлено та відправлено вагонів по видах, ваг.

Пасажирських

104452

100636

106300

105,6

101,8

Багажних

1936

1903

2329

122,4

120,3

Поштових

2018

1477

1298

87,9

64,3

Вагонів-ресторанів

3238

3133

2821

90,0

87,1

 

План об’ємних показників за 2000 рік виконано по вагонах на 105,2% і вагоно-кілометрах на 102,7%.

У порівнянні зі звітними даними минулого року рівень об’ємних показників склав: по вагонах – 101,0% і вагоно-кілометрах – 98,4%.

Перевиконання плану та підвищення (падіння) темпів росту з об’ємних показників пояснюється:

а) по вагонах:

-         збільшенням кількості напрямків руху поїздів;

-         збільшенням кількості вагонів у поїздах;

-         збільшенням кількості рейсів поїздів.


Украинская Баннерная Сеть