.

 

 FilesFor.com - Рефераты, курсовые, дипломные + законодательство УКРАИНЫ


Украинская Баннерная Сеть

Украинская Баннерная Сеть

Украинская Баннерная Сеть

Украинская Баннерная Сеть
Loading

МЕТОДИКА АУДИТУ ФІНАНСОВОЇ

ЗВІТНОСТІ.

 

3.1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АУДИТУ ФІНАНСОВОЇ

ЗВІТНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА.

 

Особливо відповідальною роботою аудитора є перевірка достовірності бухгалтерської звітності підприємства. Ауди­тор при цьому керується Положенням про організацію бух­галтерського

обліку і звітності в Україні, а також Інструк­цією про порядок заповнення форм бухгалтерської звітності, затвердженою Мінфіном.

Підприємство складає місячну, квартальну і річну бух­галтерську звітність, у якій відображаються всі активи і па­сиви, які має власник.

При формуванні облікової політики підприємці можуть вибирати для застосування в обліку виробничих запасів, товарів такі методи (стандарти): за середньою собівартістю; за собівартістю перших за часом закупок (ФІФО); за собі­вартістю останніх за часом закупівель (ЛІФО).

За середньою собівартістю виробничі запаси, товари у обліку оцінюються за витратами на їх виробництво або прид­бання.

Оцінка запасів за методом ФІФО грунтується на припу­щенні, що матеріальні ресурси використовуються протягом звітного періоду в послідовності закупівлі їх, тобто ресурси, що надійшли першими у виробництво (в торгівлю в про­даж), повинні оцінюватися за собівартістю перших за часом закупівель з урахуванням вартості цінностей, які взято на облік на початку місяця. При застосуванні цієї методики оцінка матеріальних ресурсів, що перебувають у запасі (на складі) на кінець звітного періоду, провадиться за фактич­ною собівартістю останніх за часом закупівель, а до собівар­тості реалізованої продукції (робіт, послуг) включається вар­тість зроблених раніше за часом закупівель.

Метод ЛІФО грунтується на протилежному припущенні методу ФІФО, тобто ресурси, які надійшли першими у ви­робництво (продаж), оцінюються за собівартістю останніх за послідовністю часу закупівель їх. При застосуванні цього методу оцінка матеріальних ресурсів, які перебувають у запасі (на складі) на кінець звітного періоду, провадиться за фак­тичною собівартістю зроблених

раніше за часом закупівель, а до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) вклю­чається вартість пізніших за часом закупівель.

Аудитор, перевіряючи достовірність відображення у звіт­ності залишків товарно-матеріальних цінностей на кінець. звітного періоду, встановлює, наскільки на підприємстві дот­римуються обраної облікової політики.

Аудитор, використовуючи нормативні акти, перевіряє пра­вильність оцінки статей бухгалтерського балансу та фінансо­вої звітності. Капітальні та фінансові вкладення він перевіряю щодо обгрунтованості витрат, показаних у балансі. До складу капітальних вкладень належать витрати на будівельно-монтажні роботи, придбання обладнання, інструментів та інші капітальні роботи і витрати. Фінансові вкладення (придбання цінних паперів, облігацій, внески до статутних фондів інших підпри­ємств) підприємства оцінюють у балансі за фактичними вит­ратами. Величину цих витрат та їх фінансування аудитор перевіряє за даними рахунків "Капітальні вкладення", "Довго­строкові кредити банків", "Довгострокові позики" та ін.

Основні засоби підприємства це сукупність матеріаль­но-речових цінностей, що діють у натуральній формі протя­гом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері. До них належать також капіталь­ні вкладення у багаторічні насадження, на поліпшення зе­мель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи) і в орендовані будівлі, споруди, обладнання тощо. Аудитор перевіряє правильність відображення їх у балансі (ф. 1) і звіті про фінансово-майновий стан підприємства (ф. № 3) за даними рахунку "Основні засоби".

Нематеріальні активи перевіряються аудитором за дани­ми однойменного рахунку бухгалтерського обліку.

Сировину, основні та допоміжні матеріали, паливо, покуп­ні напівфабрикати і комплектуючі вироби, запасні частини, тару відображають в обліку за фактичною вартістю. Даваль­ницьку сировину відображають за балансом, цінами, вказани­ми у договорі. Матеріальні ресурси, на які продажна ціна зменшилась або коли вони застаріли чи частково втратили початкову якість, відображаються у бухгалтерському балансі на кінець звітного періоду за ціною можливої реалізації, якщо вона нижча від первісної вартості заготівлі (придбання), з віднесенням різниці у цінах на результати фінансово-госпо­дарської діяльності. Зазначені цінності аудитор перевіряє за даними рахунків бухгалтерського обліку "Матеріали", "Ма­лоцінні і швидкозношувані предмети", "Товари", "Готова продукція" та ін.

Розрахунки з дебіторами і кредиторами, постачальниками, покупцями і підрядчиками та інші розрахункові відносини у бухгалтерському обліку і звітності відображають у сумах, звіре­них взаємно і оформлених відповідними актами. Аудитор пере­віряє їх достовірність за даними рахунків бухгалтерського обліку "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками", "Розрахунки з покупцями та замовниками", "Розрахунки по претензіях", "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами" та ін.

Курсові різниці за операціями у іноземних валютах виз­начаються як різниця між оцінкою валютних активів та па­сивів на дату відображення їх у бухгалтерському обліку і на дату фактичного здійснення розрахунку (надходження або сплати коштів) за курсом Національного банку України і відображаються у прибутках і збитках окремо.

Прибуток (збиток) від реалізації продукції, робіт, послуг і товарів визначається як різниця між виручкою від реалі­зації в цінах продажу без акцизного збору, податку на додану вартість і витратами на виробництво та реалізацію. У тор­говельних організаціях виручка від реалізації є сумою тор­говельних надбавок, знижок і націнок на реалізовані товари. Аудитор перевіряє правильність відображення прибутку (збитку) у балансі (ф. № 1) і звіті про фінансові результати та їх використання (ф. № 2) за даними аналітичних і син­тетичних регістрів на рахунку "Прибутки і збитки", Голов­ної книги, рішень зборів засновників та ін.

Усі статті балансу повинні бути підтверджені матеріалами інвентаризації, яка провадиться не раніше від жовтня місяця поточного року, тому аудитор перевіряє правильність їх оформ­лення та відображення на рахунках бухгалтерського обліку. За результатами такої перевірки аудитор може зробити вис­новок про достовірність даних бухгалтерського обліку і звітності на підприємстві. Достовірність звітності, що публікуєть­ся, підтверджується аудиторською організацією, аудитором.

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві пок­ладена на головного бухгалтера відповідно до нормативних документів про бухгалтерський облік. Аудитором встанов­люється, чи є в бухгалтерії розподіл обов'язків між окреми­ми працівниками і структурними підрозділами бухгалтерії, наявність плану удосконалення обліку відповідно до розвит­ку технічного прогресу на підприємстві. Одночасно переві­ряють, як підвищується професійна і ділова кваліфікація працівників обліку. Аудитор також визначає відповідність. фактичної наявності працівників обліку штатній чисельності, укомплектованість і плинність працівників обліку, додер­жання трудової дисципліни. Одночасно з перевіркою рівня методичної роботи аудитор з'ясовує, чи проводяться семі­нарські заняття з працівниками щодо удосконалення обліку, чи забезпечені працівники обліку необхідними інструктив­ними і законодавчими актами і спеціальною літературою з питань обліку, контролю, економічного аналізу, застосуван­ня обчислювальної техніки.

Аудитор також з'ясовує, чи ознайомлені працівники бух­галтерського обліку з усіма ділянками роботи з обліку діяль­ності підприємства і чи можуть вони взаємозамінятися, а також перевіряє організацію раціоналізаторської роботи се­ред працівників обліку. Окремо вивчає питання, як молоді кадри висувають на відповідальні ділянки облікової роботи.

Перевірка доброякісності звітності і своєчасності її по­дання вищій організації і відповідним державним органам провадиться аудитором на підставі нормативних актів про бухгалтерські звіти і баланси. При цьому аудитор перевіряє графіки подання звітності, пояснювальної записки і річного звіту, а також те, як на підприємстві виконуються зауважен­ня податкових служб, пропозиції і рішення вищої організа­ції, фінансових органів, банків щодо поточної і періодичної звітності, зокрема з'ясовує, чи внесені корективи до балан­су, зроблені при затвердженні звіту за минулий рік. Вста­новлюється реальність балансу, повнота і своєчасність про­ведення інвентаризації всіх товарно-матеріальних цінностей і розрахунків, дебіторської і кредиторської заборгованості, правильність відображення фінансових результатів. Переві­ряючи звітність, аудитор визначає повноту і взаємозв'язок звітних форм поточної і річної бухгалтерської та статистичної звітності. Одночасно з'ясовує, як на підприємстві здійсню­ються аналіз і затвердження звітності структурних підроз­ділів, чи обговорюється поточна і річна звітність на вироб­ничо-технічних нарадах, зборах засновників і акціонерів, наявність протоколів про затвердження звітності і розподіл прибутків, як виконуються рішення цих нарад, зборів.

Аудитором вивчаються всі зауваження щодо поточної і річної звітності, які надходять на підприємство від місцевих фінансових органів, податкових служб, з'ясовують, що зроб­лено керівником підприємства для усунення недоліків і по­ліпшення фінансово-господарської діяльності.

Для впевненості у правильності складання бухгалтерсько­го балансу (ф. № 1), звіту про фінансові результати та їх використання (ф. № 2) і звіту про фінансово-майновий стан підприємства (ф. № 3) аудитору необхідно перевірити взаємну погодженість показників фінансової звітності. Досвід показує. що для такої перевірки аудитору необхідно скласти спеціаль­ну таблицю взаємозв'язків показників, які відображені у звіт­них формах. Орієнтовна форма кореспонденції показників річного фінансового звіту підприємства подана у табл. 9.

 

 

Таблиця 9.

 

Перевірка взаємної погодженості показників

фінансової звітності підприємства за 1999 р.

 

№ пор.

Показники, які зіставляються

Показники, з якими зіставляються

Баланс підприємства (ф. Л61)

1

Рядок 010 "Основні засоби залишкова вартість", графи 3 "На початок року" і 4 "На кінець року"

Форма № 1, рядок 012 "Основні засоби первісна вартість" мінус рядок 011 "Основні засоби знос", графи 3 "На початок року" і 4 "На кінець року"

2

Рядок 012 "Основні засоби первісна вартість", графи 3 "На початок року" і 4 "На кінець року"

Форма № 3, рядок 440 "Підсумок наявності та руху основних засобів"

3

Рядок 305 "Витрати а незакінченого капітального ремонту", графа 4 "На кінець року"

Форма № 3, рядок 490 "Витрати на ремонт основних засобів капітальний" мінус рядок 485 "Амортизація на капітальний ремонт" і мінус із форми № 1 рядок 445 "Амортизаційний фонд на капітальний ремонт", графа 3 "На початок року"

4

Рядок 481 "Прибуток, використаний у звітному році", графа 4 "На кінець року" та ін.

Форма № 2, сума рядків 200 — 260 розділу 11 "Використання прибутку"

Форма 2 "Звіт про фінансові результати та їх використання"

5

Рядок 050 "Результат від реалізації", графа 4 та ін.

Форма № 2, сума рядків 015 "Податок на додану вартість", 020 "Акцизний збір", 040 "Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг)" мінус рядки 010 "Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг)" і 011 "Державне регулювання цін"

5

Рядок 050 "Результат від реалізації", графа 4 та ін.

Форма № 2, сума рядків 015 "Податок на додану вартість", 020 "Акцизний збір", 040 "Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг)" мінус рядки 010 "Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг)" і 011 "Державне регулювання цін"

Форма № 3 "Звіт про фінансово-майновий стан підприємства"

6

Рядок 595 "Наявність власних оборотних коштів" порівнюється з рядком 590 "Норматив власних оборотних коштів" та ін.

Форма № 1, сума рядків 490 "Всього по розділу 1 "Джерела власних і прирівняних до них коштів" і 530 "Всього по розділу 11 "Довгострокові та інші пасиви", графа 4 "На кінець року", мінус рядки 070 "Всього по розділу 1 "Основні засоби та інші позаоборотні активи", 300 "Використання позичкових коштів", 330 "Збитки минулих

Років", 340 "Збитки звітного року", графа 4 "На кінець року"

 

Після того як аудитор перевірив взаємну погодженість показників фінансової звітності підприємства за рік, який контролюється, і виявив певні розбіжності, він разом з го­ловним бухгалтером підприємства встановлює їх причини. При потребі до звітності керівництвом підприємства вно­сяться необхідні корективи. Переконавшись у достовірності фінансової звітності, яка складена за даними бухгалтерсько­го обліку, підтвердженого первинною документацією про господарську діяльність підприємства, аудитор має підстави підтвердити правильність її складання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2.АУДИТ БАЛАНСУ ПІДПРИЄМСТВА.

        

Бухгалтерський баланс являється одним з головних джерел при проведенні аудиту фінансового стану підприємства. Зважаючи на велику кількість статей балансу необхідно виділити рохрахунки по заробітній платі, так як це одна з головних статей балансу, тому що на кожному підприємстві, незважаючі на форму власності, ця стаття обов’язково заповнюється.

Аудит оплати праці починається з перевірки розрахунків з робітниками і службовцями ОП «Сузір’я» по оплаті праці з встановленням відповідності показників аналітичного обліку по рахунку 70 з записами в головній книзі і бухгалтерському балансі на одну і ту ж дату. Для цього звіряється сальдо по рахунку 70 на перше січня  1998 року в Головній книзі і в балансі підприємства.

В балансі по рахунку 70 розгонуте сальдо: кредитовое, відображає заборгованість підприємства робочим і службовцям по зарплаті, і дебетовое, відображає заборгованість працівників перед підприємством, що свідчить про погану організацію розрахунків з робітниками. Сума по дебету баланса дорівнює 0.00 тис.грн., по кредиту вона рівна 7.72 тис.грн.     

         Контрольна звірка показала, що ці суми співпадають з даними Головної книги. В самій же Головній книзі знайдено багато виправлень; бухгалтер по оплаті праці пояснює це неточністю підрахунків ще в первинних документах (всі виправлення підписано бухгалтером).

         Упевнившись, що дані Головної  книги і баланса співпадають можна продовжити подальшу звірку. Для йього порівняємо дані Головної книги і зводом нарахувань і уримань. (Табл. 10).

 

 

Таблица 10.

 

Відповідність зоборгованості по оплаті праці

 зазначеній в розрахунково-платіжних

відомостях і Головній книзі.

 

Місяць.

Числиться по зводу нарахувань і утримань, грн.

Числиться по Головній книзі, грн.

Відхилення.

Січень

3.701

3.701

0

Лютий

3.700

3.701

+0.001

Березень

3.720

3.720

0

Квітень

3.710

3.710

0

Травень

3.701

3.703

-0.002

Червень

3.701

3.701

0

Липень

3.906

3.906

0

Серпень

4.510

4.510

0

Вересень

4.479

4.479

0

Жовтень

5.128

5.128

0

Листопад

5.128

5.128

0

Грудень

5.127

5.127

0

                                                

Існуючі невідповідності бухгалтер пояснити не може (просто описка).

В розрахунково-платіжній відомості по графам утримання показані відрахування у Пенсійний фонд, профсоюзні внески і прибутковий податок; проценти відрахувань нараховано правильно, їх суми співпадають з даними розрахункових листів по кожному працюючому (пільги по прибутковому податку визначені вірно).

Платіжні відомості на аванс аудитору представлені не були: аванси вже давно не платять.

Дані про нараховану зарабітну плату в розрахунково-платіжній відомості а також дані платіжної відомості на заробітну плату і розрахункових листів по кожному працюючому співпадають. Розписки в отриманні нарахованих сум присутні, всі підписи різні.

Книгу обліку депонованої заробітної плати аудитору не представили.

При перевірці періодичності і своєчасності виплати заробітної плати встановлено, що нарахування заробітної плати виконувалось своєчасно, а її виплата іноді затримується по об’єктивним причинам: грошові кошти на рахунок ОП «Сузір’я» деколи своєчасно не надходять.

Не дивлячись на певні недоліки у обліку, розрахунок з бюджетом проводиться правильно, проценти за несвоєчасність сплати нараховані правильно.

Взявши випадково декілька особистих справ, робимо висновок, що інформація про дату найма і ставках оплати праці присутня, підвищення оплати праці оформлено наказами керівника, бухгалтера цією інформацією керуються для нарахування і утримань із заробітної плати.    

         Так як відпустки на підприємстві надаються нерівномірно, на підприємстві повинен бути створений резерв на оплату відпусток, що зафіксовано в обліковій політиці. Однак аудитором він виявлений не був. Бухгалтер пояснює це відсутністю грошових коштів.         

         Наступним етапом являється перевірка табелів обліку робочого часу. Можна зробити висновок, що випадків включення в них підставних осіб не має, так як в табелях обліку робочого часу призвіща співпадають з даними обліку особового складу. Випадків повторного нарахування сум по раніше оплаченим первинним документам, повтору одних і тих же осіб у кількох розрахунково-платіжних відомостях не знайдено.

При перевірці первинних документів аудитор виявив наступні недоліки:

         -не на всіх лікарняних листах стоять розбірливі печатки медичних закладів;

         -в нарядах на підрядну роботу не заповнена графа “Параграф єдиних норм і розцінок”;

         -в 1 із нарядів на підрядну роботу (індивідуальному) не проставлено шифр синтетичного обліку;

         -в розрахунку відпускних неправильно нараховано суму до виплати (арифметична помилка).

Зважаючі на перераховані недоліки можна зробити висновок про досить несерйозне відношення до ведення первинної документації на ОП «Сузір’я».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.3.АУДИТ ДЕБІТОРСЬКО-КРЕДИТОРСЬКОЇ

ЗАБОРГОВАНОСТІ.

 

На сучасному етапі Україна переживає економічний кризис,

який має всеоб’ємлючий характер.  Одним із атрибутів економічної кризи являється кризис платежів, який проявляться у тому,  що підприємства не здійснюють  платежі одне одному за товари,   работи і  послуги. Цей  процес супроводжується ростом дебіторсько-кредиторської заборгованості при  розрахунках  між  суб’єктами  підприємницької діяльності.  За 1997р.  за даними Мінстата сума  кредиторської заборгованості досягла 1, 6 мільярда гривен  (що більше  всього ВВП за той же період),  а дебіторської - 1, 2 мільярда гривен. Однк,  одна з найзначнійших частин цих  неплатежів у дійсності сплачена у тіньовому секторі.  За  даними  НБУ об’єм неповернутої готівки  у банк досяг 160 мільйонів гривен.

    Говорячи  про причини неплатежів,  слід звернути увагу на те, що в кінці 1996 року у виробничих запасах було зосереджено  52,7% оборотних засобів, і 72,7% ВВП за цей період було поглинуто за рахунок  збільшенням  запасів ТМЦ.  Постійно зростаюче   переливання  оборотних засобів у запаси - це безумовно суттєва причина росту кредиторської заборгованості.  В цих запасах  заховано збитковість підприємств Укрїини.  На збільшення  запасів також впливають інфляційні очікування.  Ймовірно, що значна доля того,  що числиться в  запасах, у дійсності  давно перероблена і  не  один раз   продана,  і все в тому ж безподатковому секторі.  А гроші за ці запаси дійсно ,  реально не сплачені.  Частина з "тіньових "  коштів недоотримана бюджетом,  звідси ще одна причина неплатежів вцілому.

    Кредиторська заборгованість складається  із  боргів  підприємства іншим підприємствам,  організаціям або окремим особам,   наприклад, постачальникам - за отримані,  але не оплачені сировину і  матеріали, підрядникам - за виконані роботи і  надані   послуги,   які також не оплачені.  Кредиторами можуть виступати і окремі  особи, якім підприємство за що небудь заборгувало грошові суми,   наприклад,  утримало аліменти,  але ще не перерахувало  їх  отримувачам.

Заборгованість по утриманим,  але ще не перерахованим сумам податків також разглядається, як кредиторська  заборгованість. Тимчасову нехватку засобів підприємство покриває за рахунок  банківських кредитів - так виникає ще один вид кредиторської  заборгованості підприємств.

  Дебіторськая заборгованість складається з боргів перед підприємствами покупців - за відгружену їм,  але не оплачену ними  продукцію,  наприклад,  сировину і матеріали,   а  також  із  боргів  перед підприємством замовників - за попередньо сплачені і  не виконані  роботи і не надані послуги.

    Підприємство може  одночасно мати кредиторську і  дебіторську заборгованості.  Покривати одну заборгованість іншою  забороняється.  Дебіторська заборгованість показується в  активі,   кредиторська - в пасиві бухгалтерского баланса.

    Мета і задачи аудиту дебіторсько-кредиторської заборгованості-

це виявлення подібних недоліків,  якщо вони мають місце в балан-

сі; визначення  достовірної інформації про  дебіторсько-кредиторську заборгованість і перевірка правильності її віднесення  з метою недопущення безпідставного зменшення оподаткованого  прибутку підприємств, тобто,    перевірка  законності  операцій  з дебіторсько-кредиторською заборгованістю.

    Призначення аудиту дебіторсько-кредиторської заборгованості - допомогти підприємству сформулювати рекомендації і  визначити  заходи по ліквідації заборгованості не лише як засобів покращення розрахункових операцій,  але і фінансового положення підприємства.  А в державних масштабах з’являється можливість ліквідувати ланцюг неплатежів, тобто  обминути платіжну кризу .

Дебіторська і кредиторська заборгованість може виникати  в результаті здійснення розрахунків, які по своїй  економічній суті поділяються:

- розрахунки по товарним операціям (рахунки 45, 60, 61, 62, 63);

- розрахунки по фінансовим зобов’язанням (рахунки 65, 68, 69);

- розрахунки з працюючими (рахунки 70/2, 71, 72, 73, 76).

Якщо підприємство застосовує касовий метод визначення моменту реалізації, облік відвантаженої продукціїї по фактичній собівартості, а також закінчених і прийнятих у встановленому порядку етапів робіт в сумі фактичниїх витрат здійснюється по дебету рахунка 45 «Товари відвантажені, виконані роботи  і послуги» , де і виникає ДЗ по перерахованим фактам.  КЗ  на  рахунку 45 бути не повинно.

Якщо підприємство застосовує метод визначення моменту реалізації по факту відвантаження власності, облік відвантаженої продукції, виконаних робіт і наданих послуг ведеться на рахунку 62 "Розрахунки з покупцями і замовниками". ДЗ виникає по відвантаженій , але не оплаченій продукції, по виконаним і наданим , але не сплаченим послугам. КЗ виникає при попередній оплаті , отриманій від покупця і замовника, а також по повернутій покупцями оплаченої ними продукції.

На рахунку 60  "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" ДЗ виникає по попередній рпліті постачальнику за непоставлення ТМЦ (матеріали в дорозі). КЗ виникає по отриманим від постачальника, але не оплачених йому ТМЦ, по невідфактурованим поставкам.

На рахунку 62 "Розрахунки по авансам" ДЗ виникає по сумам виданих постачальникам і підрядчикам авансів, КЗ - по сумам отриманих від покупців і замовників авансів. 

На рахунку 63 "Розрахунки по претензіям" ДЗ виникає по виставленним, але не сплаченим претензіям, по штрафам, пеням, неустійкам, по помилково знятим з розрахункового рахунка сумам. КЗ виникає по отриманим  претензіям,  по помилково зарахованим на розрахунковий рахунок сумам.

На рахунку 70 "Розрахунки по оплаті праці" субрахунок 2  "Депонована зарплата" КЗ  (депонентська заборгованість)  виникає по сумам не виданої депонованої заробітної плати. ДЗ на рахунку  70  бути не повинно.

На рахунку 71 "Розрахунки з підзвітними особами" ДЗ виникає по сумам, виданим під звіт, по яким не дано звіту. КЗ виникає по сумам перевитрат підзвітної особи, не відшкодованих йому на дату складання балансу.

На рахунку 72 "Розрахунки по відшкодуванню матеріальних збитків" ДЗ виникає по сумам, що підлягають відшкодуванню з винних осіб за  недостачу грошових коштів і ТМЦ,  а також порчу (брак, лом) і збитки (від простоїв,   неправильних витрат підзвітних сум, штрафи,  пені,  неустійки) і по іншим  сумам збитків, відшкодованим по закону винними особми.  КЗ виникає тоді, коли нестачу віднесли на винну особу, але потім суд відмовив по утриманню з неї. КЗ по рахунку 72 бути не повинно.

 На рахунку 73 "Розрахунки з робітниками і службовцями по інших операціях" ДЗ виникає по сумам, наданим для розрахунків за товари, які придбані в кредит, по ссудам на індивідуальне житлове будівництво, по ссудам на будівництво садових будинків,  по ссудам молодим сім’ям. Сальдо  по рохунку 73 повинно бути дебетовим. КЗ означає надлишкові внески на погашення боргів, ці суми потрібно повернути особам, які помилково сплатили їх підприємству.

На рахунку 76 "Розрахунки з дебіторами и кредиторами"  ДЗ виникає по сумам належащих підприємству платежів від кооперативних і суспільних підприємств по проданим основним засобам, по нарахованій квартплаті і внескам батьків в дитячих дошкільних установах, по орендній плате за надані в оренду нежтлові приміщення. КЗ виникаэ  по сумам, утриманим із зарплати  робітніків, по виконавчим листам, транспортним і профсоюзним організаціям.

    На рахунках 65,  68,  69 ДЗ виникає по переплаті,  КЗ -  по  заборгованості відповідно позабюджетним організаціям,  бюджету  і органам соцстраху.

Всю ДКЗ можна згрупувати за видами:

1.  Виправлена або  нормальна, обумовлена порядком розрахунку.

2. Невиправдана або  просрочена, яку можна поділити на:

- реальну до отримання;

- безнадійну до отримання.

3.  Спірна.

Мета аудита ДКЗ – це підтвердження достовірності, повноти, реальності і законності обліку ДКЗ у звітності, тобто у балансі підприємства.

 Задачи, що стоять перед аудитором наступні:

-         оцінити систему внутрішнього контроля за ДКЗ,  для чого необхідно визначити сильні і слабкі  сторони контролю, що впливають на проведення щорічних аудиторських роцедур;

-         виявити данні , які можна використовувати при щорічних аудиторських процедурах;

знайти слабкі сторони контролю і вказати їх  у листі керівництву підприємства-клієнта;

-         скласти  програму і методику проведення аудиту ДКЗ;

-    здійснити аудит ДКЗ;

-         видати кваліфікований аудиторський висновок, якщо це можливо;

Джерелами інформації для проведення аудиту ДКЗ являються:

1.Нормативні документи по аудиту,  перераховані у розділі 1.

2.Річна і квартальна звітність:

- баланс Ф N1;

- зведена ДКЗ Ф N1-Б;

- аналітична відомість-розшифровка ДКЗ к Ф N1-Б;

- розрахунки і декларації.

3.  Головна книга.

4.  Касова книга.

5.  Регістри синтетичного і  аналітичного обліку:

- ЖО N6, 7,  8,  10,  11;

- відомості N 7,  8,  16;

- розроблена таблица N5 "Підсумок по нарахованій, виданій і утриманій зарплаті";

- розроблена таблица N1 "Розрахунок розподілу зарплаты і відрахувань по шифрам виробничих затрат".

6.Первинні документи за період.

Об’єктами аудиту ДКЗ являються сама заборгованість по  товарним операціям, по фінансовим зобов’язанням і по розрахунках з працюючими; стан розрахунково-платіжної  дисципліни  на підприємстві; стан організації обліку ДКЗ при журнально-ордерній формі бухобліку.

Методи контролю, що застосовуються при аудиті ДКЗ,  наступні:

1.  Нормативно-правове регулювання, тобто визначення законності заборгованості,   правомірності  господарських  операцій,  в результаті яких вона виникла.

2.  Документальний, тобто перевірка документального  підтвердження сум заборгованості, перевірка регістрів синтетичного і аналітичного обліку у співставленні з даними первинних документів, контрольні співставлення, розрахункові перевірки, тощо.

3.  Фактичний, тобто інвентаризація ДКЗ.

При аудиті ДКЗ ОП «Сузір’я» на підставі балансу (форма №1) необхідно співставити статті балансу з відповідними оборотними відомостями по кожному рахунку:

-рядок 170 і 630 з оборотною відомістю по рахунках 62, 76;

-рядок 195 і 665 з оборотною відомістю по рахунку 67;

-рядок 200 з оборотною відомістю по рахунку 68;

-рядок 210 з оборотною відомістю по рахунку 73;

-рядок 680 з оборотною відомістю по рахунку 65;

-рядок 700 з оборотною відомістю по рахунку 70;

-рядок 720 з оборотною відомістю по рахунку 71, 76.

Співставляється кінцевий залишок дебетовий або кредитовий на початок року і на кінець грудня минулого року.

 

 

 

 

3.4.АУДИТ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА.

 

Кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства- це балансовий прибуток або збиток, які є алгебраїчною сумою результатів від реалізації продукції, робіт, послуг, іншої реалізацій, жоходів і витрат від позареалізаційних операцій.

Фінансовий результат діяльності підприємства характеризують також показники виручки (валового доходу) від реалізації продукції, ПДВ.

Виручка від реалізації продукції характеризує завершення виробничого циклу на підприємстві, повернення авансованих на виробництво коштів підприємства у грошову готівку і початок нового витка у обігу коштів. Після вирахування із виручки від реалізації продукції суми податку на добавлену вартість і витрат на виробництво реалізованої продукції будемо мати чистий результат (прибуток або збиток) віл реалізації.

Показники фінансових результатів характеризують абсолютну ефективність господарювання на підприємстві. Разом з абсолютною оцінкою розраховують також відносні показники ефективності господарювання- показники рентабельності. Відношення балансового прибутку до середньої вартості основних засобів і обігових коштів визначає загальну рентабельність.

В умовах ринкової економіки основу економічного розвитку підприємства становить прибуток. Показник прибутку став важливим для оцінки виробничої і фінсової діяльності підприємства як самостійного товаровиробника. Прибуток є основним показником ефективності роботи підприємства, джерелом його діяльності.

Зростання прибутку створює фінансову основу для самофінансування діяльності підприємства, здійснення розширеного відтворення і задоволення соціальних і матеріальних потреб трудових колективів. За рахунок прибутку виконуються також зобовязання підприємства перед бюджетом, банками та іншими контрагентами. Тому при аудиті прибутку вивчаються як фактори формування, так розподілу прибутку.

Аудит фінансових результатів включає кілька етапів.

1. Визначення прибутку від реалізації товарної продукції. Прибуток від реалізації продукції та іншої реалізації визначається як різниця між виручкою від реалізаціх у діючих цінах без ПДВ і затратами на виробництво і реалізацію продукції і матеріальних цінностей. У собівартість продукції привизначенні прибутку включають: матеріальні витрати, амортизаційні відрахування на повне відновлення основних засобів, виплати на оплату праці, відрахування на державне соціальне страхування, відрахування по обовязковому медичному страхуванню, платежі по обовязковому страхуванню майна, плата по процентах за короткострокові кредити банку, крім процентів за просрочені позики, витрита по всім видах ремонтів та інші затрати на виробництво і реалізацію продукції.

У собівартість продукції не включаються такі виплати у грошовій і натуральних формах: матеріальна допомога, виплата за підсумками роботи за рік, оплата додаткових відпусток, що надаються за рішенням трудового колективу, розмір яких не передбачено законодавством, одноразові допомоги працівникам, які виходять на пенсію, доходи (дивіденди), що сплачуються по акціях трудового колективу і внесках членів трудового колективу у майно підприємства, а також інші виплати, котрі проводяться за рахунок прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства.

2. Визначення суми балансового прибутку. Балансовий прибуток –це сума прибутку від реалізації продукції та іншої реалізації й доходів від позареалізаційних операцій, зменшена на суму витрат по цих операціях. До складу доходів (витрат) від позареалізаційних операцій включаються: доходи, отриманні від участі у спільних підприємствах, від здавання майна в оренду, дивіденди по акціях та інших цінних паперах, що належать підприємству, суми одержані у вигляді економічних санкцій і відшкодуванню збитків, інші витрати і доходи від операцій, що безпосередньо не пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції.

При цьому суми, що внесені до бюджету у вигляді санкцій відповідно до законодавства,відносяться за рахунок прибутку, що залишився у розпорядження підприємства. До зазначених санкцій належать внески до бюджету прибутку, одержаного в результаті порушення державної дисципліни цін, недотримання стандартів і технічних умов, штрафів у розмірі незаконно отриманого прибутку, а також суми фінансових санкцій, утриманих податковими службами, суми пені за несвоєчасну сплату платежів до бюджету та інші види санкцій.

Ключовим питанням аудиту є визначення показників, що характеризують формування загальної суми балансового прибутку. Аудитор перш за все має оцінити вплив прогресивних факторів формування прибутку- зниження собіваотості продукції, підвищення якості і поліпшення асортименту продукції. Виявляються також фактори, які не є заслугою підприємства- завищення цін, тарифів, порушення встановлених стандартів, тощо.

3. Визначення величин балансового прибутку, який підлягає оподаткуванню. Балансовий прибуток при цьому корегується таким чином: збільшується (зменшується) на суму перевищення (зниження) витрат на оплату праці персоналу підприємства, зайнятого у основній діяльності, у складі собівартості реалізованої продукції порівняно з їх нормативною величиною, зменшення на суму рентних платежів, що вносяться до бюджету із прибутку в установленому порядку, зменшення на суму дивідендів, отриманих по акціях та інших цінних паперах, які належать підприємству, зменшення на суму доходу, одержаного від пайової участі у спільних підприємствах. Крім того суми, внесені до бюджету у вигляді санкцій відповідно до законодавства за рахунок прибутку, залишеного у розпорядженні підприємства, при оподаткуванні виключаються із складу витрат від позареалізаційних операцій.

4. Визначення величини податку на прибуток (доход) , що належить сплті до бюджету. Аудитор користується нормативними документами щодо оподаткування, а також пільгами, які надаються субєктам підприємницької діяльності при обчисленні податків. Зокрема, це законодавство з оподаткування прибутку, податок на додану вартість, та інші обов’язкові податки і платежі до республіканського і місцевих бюджетів, а також нормативні документи з цих питань, видані Міністерством фінансів України.

Ставки податків для окремих видів платників диференційовані. Законодавством визначається система пільг при оподаткуванні. 

Так, орендні підприємства, утворені на базі державних підприємств та їх структурних підрозділів, зменшують суму податків на величину орендної плати (за вирахуванням амортизаційних відрахувань, що входять до її складу). Таке зменшення податку відноситься на відповідний бюджет залежно від належності підприємства і стосовно розподілення ставки податку між бюджетами.

5. Визначення і розподілення чистого прибутку, що залишився в розпорядження підприємства. Чистий прибуток підприємства визначається аудитором як різниця між балансовим прибутком, який оподатковується, і величиною податків з урахуванням пільг. Напрямки використання чистого прибутку визначаються підприємством самостійно.

Найбільш поширені на практиці напрямки використання прибутку показано на табл.№ 3.

Узагальнюючу характеристику діяльності підприємства в умовах ринкової економіки аудитор визначає за величиною чистого прибутку і фінансовим становищем. Важливо не тільки отримати як найбільший прибуток, але і використати прибуток, що залишився у розпорядженні підприємства, для оптимального співвідношення темпів науково-технічног, виробничого й соціального розширеного відтворення. У динаміці темпів зростання власних коштів підприємства проявляються успіхі або недоліки розвитку підприємства.

Аудитор для оцінки загального рівня диниміки фінансових результатів діяльності за даними звітного балансу підприємства складає аналітичну таблицю.

Таблиця № 11.

Аналіз загальних показників фінансових результатів підприємства за 1998 рік.

 

Показники

За минулий звітний період

За звітний період

В % до базових показників

Виручка від реалізації продукції без ПДВ

1284.4

1549.5

120.6%

Затрати на виробництво реалізованої продукції

987.12

1114.52

112.9%

Прибуток від реалізації продукції

297.28

434.98

146.12%

Результати від іншої реалізації

43.06

58.52

135.9%

Сальдо доходів і витрат від позареалізаційних операцій

12.1

16.5

136.36%

Балансовий прибуток

352.35

504.06

143.06%

Чистий прибуток

211.41

302.44

143.06%

 

Приведені в таблиці дані дозволяють аудитору зробити висновок, що підприємство у своїй діяльності має високі позитивні показники. Так, порівнюючи з результатом фінансової діяльності підприємства за 1998 рік з аналогічним періодом 1997 року установлено, що збільшилась виручка від реалізації продукції на 120.6%, при зростанні витрат на виробництво цієї продукції на 112.9%, що дозволяє збільшити прибуток від реалізації продукції на 146.12%, а з урахуванням виручки від іншої реалізації, доходів від позареалізаційних операцій, балансовий і чистий прибуток збільшилися на 143.6%.  Таким  чином , прибуток зріс за досліджуваний період завдяки зростанню виручки від реалізайії і зниженню затрат на виробництво цієї продукції.

 

 

 

 

3.5 ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

АУДИТУ

 

Документальне оформлення аудиту складається з двох видів документів: робочих і підсумкових.

Підсумкова документація включає в себе:

-аудиторський висновок;

-документацію, яка передається замовнику.

Аудиторський висновок являється обов’язковим   компонентом підсумкової документації.

Робочі  документи  - це записи,  в яких аудитор фіксує використані процедури, тести, отриману інформацію і відповідні висновки, зроблені в процесі аудиту. Робочі  документи повинні включати в себе всю  інформацію, яку аудитор вважає важливою для правильного проведення перевірки і яка повинна підтвердити ті підсумки, які він приводить у своєму висновку.

Робочі  документи повинні виконувати наступні функції:

     - забезпечити обгрунтування аудиторського висновку і бути відповідними загальноприйнятим;

     - забезпечувати регістрацію планування і виконання аудиту;

     - полегшувати процес керівництва і контролю якості;

     - підтримувати методичний підход до аудиту;

     - допомогати аудитору в його роботі.

Робоча  документація повинна містити опис всіх важливих моментів і обставин, з якими аудитору прийшлось зіткнутись при проведенні аудиту.

Робоча  документація повинна  бути  достатньо повною і детальною настільки, щоб дозволити професійному аудитору, який не мав зв’язка з попереднім аудитором, визначити по ній, яка робота була   проведена,  і обгрунтувати зроблені висновки.   Робоча документація повинна складатись по мірі просунення процесу аудита з тим, щоб деталі і проблеми не були упущені.

Робоча документація повинна відображати наступні відомості по кожному з перевіряємих аспектів:

     - методика, що застосовується;

     - використані тести;

     - отримана інформація;

     - висновки.

Зміст робочих документів в значній мірі являється питанням професійного судження конкретного аудитора, так  як аудитор  не  повинен документувати кожне явище чи висновок, а тількі ті з них, які він вважає важливими, що являється його суб’єктивною оцінкою.

Робочі документи повинні бути професійно складеними. Їх оформлення повинно забезпечувати доступність для читання. Однак конкретні форми використаних робочих  документів визначаються аудиторами (аудиторськими фірмами) з врахуванням спеціфіки окремих питань аудиту.

Оскільки використання робочої документації встановленої форми (наприклад стандартні бланки і т.д.) безпосередньо впливає на ефективність і якість аудиторської роботи, в конкретній аудиторській  фірмі рекомендується дотримуватись уніфіцированої форми ведення робочої документації.

Аудитор повинен також використовувати цифрову або алітичну інформацію  і іншу документацію, підготовлену клієнтом. В таких випадках він повинен впевнитись у тому, що ці матеріали відповідним чином підготовленні.

З метою повторних аудитів робочі документи повинні бути розділені на:

     - постійні, які доповнюються новою інформацією, яка має постійне значення;

     - поточні, які містять інформацію, що стосується насамперед аудита окремого періоду.

При оформленні робочих документів необхідно дотримуватись наступних вимог:

     - на першій сторінці кожного робочого документа повинні бути вказані наіменування аудиторської фірми, яка проводила аудит, наіменування підприємства-клиєнта,  номер   і дата заключення договору, у відповідності з яким здійснюється аудит;

     - кожний робочий документ повинен мати  назву, наприклад: "Аудит обліку основних засобів", "Аудит проведення інвентаризації" і т.д.;

     - кожний робочий документ повинен мати свій номерний індекс. Робочі документи індексують за допомогою різних систем  -  як  літерних, так і цифрових, або різних поєднань цих систем;

     - сторінки кожного   робочего  документу повинні бути пронумеровані;

     - в кінці  кожного робочего  документа вказується призвіще аудитора, що заповнив цей документ  (тобто той,  хто  виконав перевірку аспектів, відображених в цьому документі), ставляться його підпис і дата (або період) складання документа.

Робочі документи зазначай включають:

     - нформацію, що стосується юридичної і організаційної структури підприємства;

     - необхідні копії юридичних документів, угод і протоколів;

     -  інформацію про сферу діяльності підприємства, технологічній і структурній системах його функціонування;

     - відображення вивчення і оцінки систем обліку і внутрішнього контролю;

     - документацію про планування аудиту;

     - аналіз операцій і залишків по рахункам;

     - аналіз важливих показників і тенденцій;

     - відображення сутності, строків і масштаба виконання аудиторських процедур і їх результатів;

     - посилання на конкретних осіб, які виконали аудиторські процедури, і час їх виконання;

     - висновки сторонніх аудиторів або експертів,  яких залучали до аудиту окремих конкретни питань;

     - переписку з клієнтом  по окремим питанням , якщо це мало місце, або копії бесід (устних обговорень);

     - копії переписки з третіми особами у випадку необхідності копії фінансових звітів клиєнта;

     -  опис відповідей клиєнту  по  різним питанням у ході проведення аудиту;

-         висновки, зробленні аудитором,  по  різним аспектам аудиту, в тому числі винятки і надзвичайні моменти, якщо такі мали місце, розкриті в ході аудиторських процедур.

Повнота розкриття фактів  і інформація, що міститься в робочих документах, повинні бути достатніми для того, щоб:

     - забезпечувати можливість контролю керівникам аудиту  за проведенням його в поточному році;

     - підтверджувати обгрунтування аудиторського висновку;

     - підтверджувати узгодженність проведеного аудиту з прийнятими аудиторськими стандартами і професійними критеріями;

     - забезпечувати ефективну допомогу аудиторам у плануванні і проведенні наступних аудитів цього суб’єкта;

     - служити   аудитору довідковим матеріалом, у випадку необхідності і надаваим любі пояснення відносно змісту проведеного аудиту.

Після завершення  аудиту  робочі документи залишаються у аудитора. Робочі документи являються власністю аудитора. Він повинен складати справки на основі витягів із своїх робочих документів. Однак його право власності обмежене етичними нормами і умовами конфідеційності

Робочі документи аудитора не можуть розглядатися як частина фінансової документації клієнта.Робочі документи не можна вимагати у аудитора, за винятком тих випадків, коли це передбачено рішеннями судових і слідчих органів.

Аудитор повинен забезпечити надійне зберігання  робочих документів, яке задовільняє вимоги зберігання і конфіденційності.Строк зберігання робочої документації визначається як практикою аудиторської діяльності, так і юридичними вимогами, а у випадку необхідності також іншими додатковими умовами.

Після  завершення  аудиту  мінімум  один  екземпляр всієї підсумкової документації (аудиторського висновку і додаткової документації) залишається у аудитора (аудиторської фірми).Порядок збереження підсумкової документації встановлюється аудиторською фірмою із врахуванняи забезпечення вимог зберігання і конфіденційності.

Приклад робочого документу при визначення аудиторського ризику наведено у таблиці № 12.

 

 Таблиця № 12.

 

Вплив факторів ризику на діяльність підприємства.

 

Фактор ризику

Оцінка фактору ризику

Рівень підприємницького ризику

1

Визначення економічної ситуації, в якій функціонує підприємство

Депресія

Високий

2

Визначення галузі функціонування компанії

Стабільна

Низький

3

Політика управління на підприємстві

Пасивна

Низький

4

Система контролю на підприємстві

Слабий контроль

Високий

5

Результати аудиту минулих років

Відсутні

Високий

6

Частота зміни керівництва

Не змінювалось

 

7

Фінансове положення підприємства

Посереднє

Високий

8

Ймовірність виникнення судових спорів

Малоймовірна

Низький

9

Репутація управлінців

Добра

Низький

10

Їх досвід роботи

Достатній

Низький

11

Власність

Колективна

Низький

12

Розуміння  ролі аудиту

Смутне

Високий

13

Місцезнаходження підприємства

Велике місто

Низький

 

Аналізуючи таблицю,ми можемо зробити висновок, що ступінь ризику на підприємстві наближається до низької.

 


Украинская Баннерная Сеть
 

 

Каталог сайтов Всего.RU Каталог сайтов :: Развлекательный портал iTotal.RU Каталог сайтов OpenLinks.RU Каталог сайтов Bi0