.

 

 FilesFor.com - Рефераты, курсовые, дипломные + законодательство УКРАИНЫ


Украинская Баннерная Сеть

Украинская Баннерная Сеть

Украинская Баннерная Сеть

Украинская Баннерная Сеть
Loading

 

 

 

 

Ставлення населення до соціальних інститутів

 

Як визначається низкою науковців, однією із нагальних умов ефективного функціонування соціальних інститутів  (в першу чергу інститутів влади) є забезпечення легітимності їх статусу в очах громадян. На сьогодні найбільш поширеним в політичній науці є визначення легітимності як сукупності позицій і настанов індивідів та соціальних груп з приводу влади, інших соціальних інститутів. Легітимність сприяє виконанню політичною владою таких її функцій як визначення напрямку політичного і економічного розвитку, його цілей та забезпечення консолідації суспільства довкола них. 

Щоб забезпечити необхідний рівень легітимності владні структури, інші соціальні інститути використовують достатньо широкий спектр політичних засобів.  Загальною умовою ефективності легітимізації є відповідність уявлень, що створюються соціальними інститутами цінностям конкретної соціальної (у тому числі територіальної) спільності та правилам організації суспільних зв’язків відносно соціальних інститутів.

Певне уявлення про сучасний рівень легітимності тих або інших організацій інститутів та політичних діячів  може дати розподіл відповідей респондентів на запитання анкети про довіру та задоволеність їх діяльністю.

 

Табл. 2.1 Розподіл відповідей респондентів на питання анкети “Скажіть будь ласка, якою мірою Ви довіряєте перерахованим нижче організаціям, суспільним інститутам, окремим державним діячам”.

          

 

Повністю або скоріше довіряю

Повністю або скоріше не довіряю

Важко відповісти

 

 

 

 

 

Засоби масової інформації

1.      Телебачення

64%

 29%

7%

 

2.      Радіомовлення

61%

28%

11%

 

3.      Преса

56%

36%

8%

Збройні сили

61%

29%

10%

Релігійні організації

41%

40%

19%

Правосуддя

31%

61%

8%

Міліція

29%

65%

6%

Профспілки

27%

48%

25%

Виконавча та законодавча влада (районний та міський рівень)

Голова держадміністрації району (мер міста)

30%

46%

24%

 

Районна (міська) рада

25%

44%

31%

Виконавча та законодавча влада (обласний рівень)

Голова держадміністрації області

23%

47%

30%

 

Обласна рада (ВР Криму)

16%

44%

40%

Центральні органи влади та посадові особи

Президент України

20%

66%

14%

 

Прем’єр-міністр

17%

64%

19%

 

Голова ВР

14%

63%

23%

 

ВР України

12%

73%

15%

 

КМ України

11%

73%

16%

 

 

Як можна побачити з табл. 2.1, перше місце за рівнем довіри посідають засоби масової інформації. Саме у відношенні до цього соціального інституту близько 60 відсотків респондентів обрали такі варіанти відповідей як “повністю довіряю” та “скоріше довіряю”. Традиційно велика кількість опитаних (61%) висловила свою довіру до збройних сил України. Більш ніж 40 відсотків опитаних заявили про це у відношенні до релігійних організацій.

Наступним “ешелоном” соціальних інститутів, які користуються довірою мешканців країни, виступають силові структури держави. Про довіру до міліції та правосуддя заявила майже третина опитаних Як можна побачити,  достатньо високим  рівнем довіри користується такий соціальний інститут як профспілки.

 Звертає на себе увагу той факт, що, за даними дослідження, респонденти найменшою мірою довіряють інститутам влади. В першу чергу це торкається влади центральної. За даними опитування, лише від 12 до 20 відсотків респондентів визначили свою довіру до органів центральної влади та вищих посадових осіб.  Більшим рівнем довіри відзначилася обласна та районна (міська) влада.  

Ці особливості у ставлення населення до органів державної влади та вищих посадових осіб певною мірою підтверджуються розподілом відповідей респондентів на питання про  задоволеність їх діяльністю (табл.2.2).  Як можна побачити, респонденти найбільшою мірою задоволені діяльністю керівників держадміністрацій району та області.  Найменші показники за цим параметром отримали Кабінет Міністрів та Верховна Рада.

 

Табл. 2.2 Розподіл відповідей респондентів на питання “Якою мірою Ви задоволені діяльністю …”

 

 

Повністю чи скоріше задоволений

Зовсім або скоріше не задоволений

Важко відповісти

Голови держадміністрації району (мер міста)

26%

21%

53%

Голови держадміністрації області

19%

21%

60%

Президента України

14%

31%

55%

Прем’єр-міністра

13%

27%

60%

Голови ВР

9%

25%

66%

Кабінету Міністрів

7%

30%

63%

Верховної Ради

7%

32%

61%

 

 

Засоби масової інформації. Розглянемо ставлення респондентів до ЗМІ. Як вже відзначалося, найбільшою довірою у опитаних користується саме цій соціальний інститут. Про це заявили  близько 60 відсотків респондентів. За даними дослідження, серед різних типів ЗМІ за рівнем довіри лідирує  телебачення. Більш ніж 64% респондентів довіряє цьому інформаційному засобу.  Наступне місце посіло радіомовлення. Довіру до нього висловив 61 відсоток респондентів.  За даними опитування, пресі довіряє 56 відсотків тих, хто взяв у ньому участь. 

Порівнюючи ці дані з результатами попередніх досліджень необхідно відзначити, що найбільшою довірою засоби масової інформації користувалися  в грудні 1997 року.  Потім довіра до цього соціального інституту поступово знижувалася і найменші цифри по цьому показнику датуються червнем 1998.  За наступні шість місяців довіра до цього соціального інституту дещо зросла.

Загалом, зниження довіри до ЗМІ за цей період можна пов’язати із достатньо активною позицією деяких періодичних видань та радіо- телеканалів на протязі передвиборної кампанії 1998 року. Як можна було побачити, низка газет дещо відійшла від ролі “незалежного спостерігача” та достатньо активно брала участь у тих або інших передвиборних заходах.

Здається враження, що одним із головних чинників зниження довіри як до різних видів регіональних, так і до центральних ЗМІ стали значна кількість відверто  “замовлених” матеріалів статей та передач і розповсюдження інформації про залежність ЗМІ від тих або інших політичних кіл.  Це доповнюється  рядом судових справ щодо одних періодичних видань та закриттям інших. 

Як можна побачити з табл. 2.3, з жовтня 1998 по березень 1999 року спостерігалася певна динаміка у зміні відношення населення до різних типів ЗМІ. В першу чергу, це стосується ставлення респондентів до телебачення та радіомовлення.  За даними дослідження, за цей період довіра до них зросла на 4 -5%.  Звертає на себе увагу  те, що це зростання відбулося за рахунок тих респондентів, які не визначилися в попередні опитування. У звязку із цим можна сказати, що це зростання довіри повязане не стільки із зміною образа цих засобів масової інформації в громадській свідомості, скільки із їх активізацією в ході передвиборної кампанії.

Згідно з опитуванням не змінилася кількість респондентів, які довіряють пресі. Проте спостерігалося зростання обсягу тих хто заявляє про недовіру до цього соціального інституту.

 

Табл.2.3 Динаміка змін у рівні довіри респондентів до засобів масової інформації.

 

 

 

Повністю або скоріше довіряю

Повністю або скоріше не довіряю

Важко відповісти

 

10/98

12/98

03/99

10/98

12/98

03/99

10/98

12/98

03/99

1.    Телебачення

59%

61%

64%

28%

28%

29%

13%

11%

7%

2.    Радіомовлення

57%

57%

61%

29%

29%

28%

14%

14%

11%

3.    Преса

55%

58%

56%

32%

32%

36%

13%

10%

8%

 

 

Аналізуючи соціально-демографічні особливості тих респондентів, які довіряють ЗМІ, слід виокремити декілька тенденцій.  По-перше, слід зазначити, що набагато вищим виявився рівень довіри в центрі та півночі країни. Тут виокремлюються великі міста та села. У відношенні до мешканців сільської місцевості це можна пояснити тим, що ЗМІ залишається майже єдиним зв’язком з “великим світом”. До того ж в сільській місцевості не знайшли такого відображення скандали довкола тих або інших ЗМІ, якими була багата передвиборна кампанія - 98.

По-друге, звертає на себе увагу те, що можна досить чітко виокремити ті вікові  групи, в яких засоби масової інформації викликають найбільшу довіру. Так, набагато частіше такі варіанти відповіді як “повністю” або “скоріше довіряю” обирають представники двох вікових груп: до 35 та після 56 років.  За соціальним статусом – це, в першу чергу,  пенсіонери, та студенти.

По-третє  є певні відмінності у особливостях громадської думки стосовно преси і телебачення та радіомовлення.  Цим видам довіряють дещо різні аудиторії.  Це стосується освітньої ланки: виявилося, що найбільший освітній рівень є притаманним тим респондентім, які визначили довіру до радіомовлення, а найменьший – телебачення.

З іншого боку, певні відмінності спостерігалися і за типом населеного пункту. Дещо частіше про свою недовіру до преси та телебачення заявляють опитані з Києва та невеликих міст. На противагу цьому, більшим рівнем довіри до телебачення відзначилися мешканці сільської місцевості. Для мешканців великих місць певною довірою користуються друковані періодичні видання. Здається враження, що тут головну роль відіграє місцева преса. Достатньо стабільним джерелом неупередженої інформації для мешканців крупних міст служить також радіомовлення.

 

Довіра до силових структур держави (збройні сили, правосуддя та міліція), профспілок та релігійних організацій.  Після ЗМІ наступним, за рівнем довіри,  “ешелоном” соціальних інститутів виступають силові структури держави, профспілки та релігійні організації.  Згідно із попередніми дослідженнями рівень довіри до них за останні 6 місяців значною мірою коливався.  Певне уявлення про це дає табл. 2.3.

 

Табл.2.4  Динаміка зміни рівня довіри респондентів до таких соціальних інститутів як збройні сили, релігійні організації, правосуддя, міліція, профспілки.

 

 

Повністю або скоріше довіряю

Повністю або скоріше не довіряю

Важко відповісти

 

10/98

12/98

03/99

10/98

12/98

03/99

10/98

12/98

03/99

1.      Збройні сили

51%

56%

61%

29%

26%

29%

20%

18%

10%

2.      Релігійні організації

37%

36%

41%

34%

36%

40%

29%

28%

19%

3.      Правосуддя

27%

27%

31%

57%

61%

61%

16%

12%

8%

4.      Міліція

22%

27%

29%

64%

63%

65%

14%

10%

6%

5.      Профспілки

23%

25%

27%

44%

44%

48%

33%

31%

25%

 

 

Розглянемо особливості ставлення респондентів до збройних сил України. Як вже відзначалося, збройні сили традиційно відносяться до тих соціальних інститутів, які користуються найбільшою довірою.  Як свідчить табл. 2.3 цей  за останні 6 місяців цей рівень зріс на 10 відсотків.  Це відбулося за рахунок визначення тих респондентів, які в ході попередніх опитувань вибрали такий варіант відповіді як “важко відповісти”.

За даними  опитування, респонденти які заявили про довіру до цього інституту - це, в першу чергу, похилого віку. Близько 67% пенсіонерів (при середньому 60.8%) заявили про часткову або повну довіру до нього. На противагу 33.6% респондентів до 35 років (при середньому – 28.5%) обрали такі варианти відповіді як “повністю” або “скоріше не довіряю”. 

Звертає на себе увагу кореляція між довірою до збройних сил та рівнем доходу (матеріального стану).  Дещо частіше про довіру заявляють респонденти з нищим рівнем матеріального стану.   Як виявляється, більшою довірою цей соціальний інститут користується в центральних регіонах країни, особливо, в сільській місцевості.

Значно частіше про довіру до збройних сил заявляють респонденти, які визначають себе прихильниками національно-демократичних та комуністичних ідейно-політичних напрямків.  Здається враження, що для певних соціальних груп вони залишаються своєрідним символом держави.   При цьому, не має значення в яку ідеологічну “обгортку”  він обгортається.  Збройні сили залишаються важливим символом як для тих, хто пов’язує з ними спогади про величність держави, яка займала “одну шосту світу”, так і для тих, хто бачить в них запоруку української незалежності.

 

Як можна побачити з табл. 2.4, певною мірою змінюється рівень довіри і до міліції та правосуддя. Аналізуючи ставлення респондентів до правосуддя необхідно відзначити, що за згаданий період на 4-5 відсотків збільшився обсяг як тих респондентів, які довіряють цьому соціальному інститутові, так і тих які декларують свою недовіру. Звертає на себе увагу те, що значною мірою (на 7%) зросла довіра до міліції.

За соціально-демографічними характеристиками  ті респонденти,  які говорять  про довіру до цих соціальних інститутів, вельмі схожі із попередньою групою (яка визначила довіру до збройних сил).  Правосуддя та міліція користується довірою у респондентів з більш низькими доходами. Наприклад, ці варианти відповіді у відношенні до правосуддя обрали 39% (при середньому – 30%) опитаних з доходом до 100 гривень. В першу чергу, це люди  від 56 років. Значна питома вага цих респондентів мешкають в сільській місцевості або в невеликих місцях. Звертає на себе увагу, те що близько 70% респондентів, які мають вищу або незакінчену освіту (при середньому 60%), визначають своє ставлення до цих інститутів як  “не довіряю”.

 

Традиційно високою  довірою – рівень якої за згаданий період зріс на 4 відсотки - користуються релігійні організації. Однак слід зазначити, що за рахунок тих, хто не визначився в попередніх опитування зросла і кількість респондентів, що не довіряють цьому інститутові.  Як свідчать дані дослідження, 67% опитаних на заході країни та 45% на півдні – при середньому 41% - довіряють саме цьому соціальному інститутові.  Переважно це мешканці сіл. Значна кількість респондентів, які висловили свою довіру до релігійних організацій відносять себе до тих, у кого “низький”  та “дуже низький” рівень матеріального становища. Великою мірою - це пенсіонери та респонденти, які не працюють більш старшого віку (54%).  Набагато частіше ці респонденти визначають себе як прихильників національно-демократичних сил.

 

Згідно із тим, що такий соціальний інститут як профспілки починає відігравати все більш помітну роль в житті суспільства за останні шість місяців значно скоротився обсяг респондентів, які не можуть визначити своє ставлення до нього. Разом з цим, дещо збільшилась як кількість респондентів, які йому довіряють, так і тих, які не довіряють.

Аналізуючи соціально-демографічні особливості тих респондентів, які заявляють про довіру до профспілок необхідно відзначити, що насамперед це мешканці великих міст центральних регіонів країни. Є тенденція, що ці варіанти відповіді стосовно профспілок частіше вибирають люди вікової групи до 35 років. Дещо частіше ці респонденти визначають себе як прихильників ідеї возз’єднання України з Росією та політичних цінностей, притаманних лівим течіям. У зв’язку з цими особливостями, можна припустити, що у великих містах формується певна культура висловлювання та більш легального відстоювання (лобіювання) своїх політичних та економічних інтересів певними соціальними групами.

 

Довіра та задоволеність населення  діяльністю органів влади, посадових осіб.   Розглядаючи динаміку змін у ставленні респондентів до владних структур  (табл. 2.5) необхідно відзначити, що “фоном” для цим змін виступає загальне зниження довіри до центральних органів влади. Це має свою прояву як у збільшенні кількості респондентів, які “повністю” або “частіше” не довіряють владним структурам, так і скороченні обсягу тих, хто заявив про довіру до них. Винятком тут може бути лише президент України Л.Кучма, довіра до якого за останні шість місяців  зросла.

На противагу цьому, за згаданий період, значно зросла довіра до регіональних органів влади. Насамперед це стосується районних (міських) органів  влади.  Як можна побачити, кількість респондентів, які з довірою ставляться до своїх керівників райдержадміністрацій (меров городів) зросла на 9 відсотків. У зв’язку з цим можна говорити про  досить високий рівень легітимності регіональних (в першу чергу, районних) органів влади в порівнянні з легітимністю центральних. Також здається враження, що цей перекіс у бік регіональної влади буди посилюватися.

Розглядаючи причини цього можна  припустити більшу популярність влади регіональної як  існування сьогодні більшого соціального “попиту” на регіональну владу, яка певною мірою б дистанціювалася від політики центральної та виступала б не стільки з ідеологічної позиції, скільки прагматичної - захисту інтересів населення. Здається враження, що цей мотив був одним із провідних на виборах-98, які, загалом, були важливим чинником легітимізації регіональних владних структур та органів місцевого самоврядування.  У зв’язку з цим, звертає на себе увагу те, що  скорочення  обсягу більш критично налаштованих респондентів у відношенні до регіональних владних структур  відбулося головним чином з березня по червень 1998 року.

 

 

Табл. 2.5  Динаміка зміни довіри населення до органів влади, посадових осіб

 

 

Повністю або скоріше довіряю

Повністю або скоріше не довіряю

Важко відповісти

 

10/98

12/98

03/99

10/98

12/98

03/99

10/98

12/98

03/99

Голова держадміністрації району (мер міста)

21%

21%

30%

48%

52%

46%

31%

27%

24%

Районна (міська) рада

22%

19%

25%

47%

53%

44%

31%

28%

31%

Голова держадміністрації області

17%

17%

23%

46%

52%

47%

37%

31%

30%

Областна рада (ВР Криму)

14%

11%

16%

43%

48%

44%

43%

41%

40%

Президент України

15%

16%

20%

66%

67%

66%

19%

17%

14%

Прем’єр-міністр

20%

19%

17%

57%

58%

64%

23%

23%

19%

Голова ВР

15%

14%

14%

55%

59%

63%

30%

27%

23%

ВР України

12%

8%

12%

66%

73%

73%

22%

19%

15%

КМ України

12%

11

11%

65%

69%

73%

23%

20%

16%

 

 

Розглянемо деякі соціально-демографічні характеристики респондентів, які заявили про свою довіру до тих або інших органів влади, посадових осіб.  Як можна побачити, Президент України  Л.Кучма більшою довірою користується на заході країни: в цьому регіоні він набрав 30.3% підтримки, при середньому - 19.9%. До речі, звертає на себе увагу, що найменші показники  за цим параметром Л.Кучма отримав в АР Крим (3.9%). Досить явно серед тих, респондентів, які висловили свою довіру, виокремлюються мешканці сільської місцевості.  Є тенденція до того, що частіше про довіру до Президента висловлюються опитані із  дещо вищими ніж в середньому по виборці доходами.

Досить схожими з попередньою групою є соціально-демографічні особливості тих, респондентів, які висловили довіру Кабінету Міністрів та Премєр-міністру. Однак є і певні. Так, дещо частіше КМ та В.Пустовойтенко користуються довірою серед мешканців східних та північних регіонів України. Насамперед це мешканці невеликих міст, сіл. 

Досить явно виокремлюються  особливості тих респондентів, які довіряють Верховній Раді та, особисто, А. Ткаченко (до речі, як виявилося,  стосовно як ВР, так і її Голови схвально висловились досить схожі за соціально-демографічними характеристиками респонденти).  По-перше, набагато частіше це - мешканці сходу та центру країни, які мешкають у невеликих містах.  Серед цих респондентів превалюють люди більш похилого віку: 22% вікової групи 56-70, при середньому - 14.1 (у випадку А.Ткаченка).  Великою мірою це - пенсіонери.  До того ж респонденти, які висловили довіру ВР та А.Ткаченко, характеризуються більш низьким освітнім рівнем.

   Як можна побачити високій рівень довіри до обласної владної  ланки продемонстрували мешканці крупних міст (від 1 млн.) насамперед західних регіонів  країни  та м. Київ у разі голови міськдержадміністрації. На противагу цьому районна ланка виявилася більш популярною на північ країни.

 

Деякі висновки та узагальнення:

 

*                 Як свідчить опитування найбільшою довірою користуються такі соціальні інститути як засоби масової інформації, збройні сили та релігійні організації.

 

*                     Звертає на себе увагу той факт, що,  респонденти найменшою мірою довіряють інститутам влади. В першу чергу це торкається влади центральної. Розглядаючи динаміку змін у ставленні респондентів до владних структур необхідно відзначити, що “фоном” для цим змін виступає загальне зниження довіри до центральних органів влади. На противагу цьому, за шість останніх місяців значно зросла довіра до регіональних органів влади. Насамперед це стосується районних (міських) органів  влади.

 

*                        Найбільшою довірою засоби масової інформації користувалися  в грудні 1997 року.  Потім довіра до цього соціального інституту поступово знижувалася і найменші цифри по цьому показнику датуються червнем 1998.  За наступні шість місяців довіра до цього соціального інституту дещо зросла. 

 

·       Аналізуючи характеристики тих респондентів, які довіряють ЗМІ слід зазначити, що набагато вищим виявився рівень довіри в центрі та півночі країни. Тут виокремлюються великі міста та села. У той же час, найбільшою довірою ЗМІ користуються у представників двох вікових груп: до 35 та після 56 років. В першу чергу, це - пенсіонери, та студенти.

 

*                       Розглядаючи соціально-демографічні особливості опитаних, які заявили про довіру до збройних сил, здається враження, що для певних соціальних груп вони залишаються своєрідним символом держави.   При цьому, не має значення в яку ідеологічну “обгортку”  він обгортається.  Збройні сили залишаються важливим символом як для тих, хто пов’язує з ними спогади про величність держави, яка займала “одну шосту світу”, так і для тих, хто бачить в них запоруку української незалежності.

 

*                      У зв’язку із особливостями тих респондентів, які заявляють про довіру до профспілок та загальним ростом довіри до цього соціального інституту можна припустити, що у великих містах формується певна культура висловлювання та більш легального відстоювання (лобіювання) своїх політичних та економічних інтересів певними соціальними групами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   

 

 


Украинская Баннерная Сеть
 

 

Каталог сайтов Всего.RU Каталог сайтов :: Развлекательный портал iTotal.RU Каталог сайтов OpenLinks.RU Каталог сайтов Bi0