.

 

 FilesFor.com - Рефераты, курсовые, дипломные + законодательство УКРАИНЫ


Украинская Баннерная Сеть

Украинская Баннерная Сеть

Украинская Баннерная Сеть

Украинская Баннерная Сеть

Господарський процесуальний кодекс України

Зміст документу

Господарський процесуальний кодекс України. 1

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.. 6

Стаття 1. Право на звернення до господарського суду. 6

Стаття 2. Порушення справ у господарському суді 6

Стаття 3. Мова судочинства. 7

Стаття 4. Законодавство, яке застосовується при вирішенні господарських спорів. 7

Стаття 4-1. Форми судового процесу. 7

Стаття 4-2. Рівність перед законом і судом.. 7

Стаття 4-3. Змагальність. 7

Стаття 4-4. Гласність розгляду справ. 8

Стаття 4-5. Судові рішення. 8

Стаття 4-6. Склад господарського суду. 8

Стаття 4-7. Порядок прийняття судових рішень і вирішення питань щодо розгляду справи. 8

Розділ II ДОСУДОВЕ ВРЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ СПОРІВ.. 9

Стаття 5. Основні положення досудового врегулювання господарського спору. 9

Стаття 6. Порядок пред’явлення претензії 9

Стаття 7. Порядок і строки розгляду претензії 10

Стаття 8. Повідомлення заявника про результати розгляду претензії 10

Стаття 10. Досудове врегулювання розбіжностей, що виникають під час укладення господарських договорів. 11

Стаття 11. Досудове врегулювання спорів, що виникають у разі зміни та розірвання господарських договорів. 11

Розділ III Підвідомчість справ господарським судам. Підсудність справ. 11

Стаття 12. Справи, підвідомчі господарським судам.. 11

Стаття 13. Справи, підсудні місцевим господарським судам.. 12

Стаття 15. Територіальна підсудність справ господарському суду. 12

Стаття 16. Виключна підсудність справ. 13

Стаття 17. Передача справ з одного господарського суду до іншого господарського суду. 13

Розділ IV УЧАСНИКИ СУДОВОГО ПРОЦЕСУ.. 13

Стаття 18. Склад учасників судового процесу. 13

Стаття 19. Суддя. 13

Стаття 20. Відвід судді 14

Стаття 21. Сторони в судовому процесі 14

Стаття 22. Права та обов’язки сторін. 14

Стаття 23. Участь у справі кількох позивачів та відповідачів. 15

Стаття 24. Залучення до участі у справі іншого відповідача. Заміна неналежного відповідача. 15

Стаття 25. Процесуальне правонаступництво. 15

Стаття 26. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору. 15

Стаття 27. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. 15

Стаття 28. Представники сторін і третіх осіб. 16

Стаття 29. Участь прокурора у розгляді справ. 16

Стаття 30. Участь у процесі посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів. 17

Стаття 31. Участь в судовому процесі судового експерта. 17

Розділ V ДОКАЗИ.. 17

Стаття 32. Поняття і види доказів. 17

Стаття 33. Обов’язок доказування і подання доказів. 18

Стаття 34. Належність і допустимість доказів. 18

Стаття 35. Підстави звільнення від доказування. 18

Стаття 36. Письмові докази. 18

Стаття 37. Речові докази. 18

Стаття 38. Витребування доказів. 18

Стаття 39. Огляд та дослідження письмових і речових доказів у місці їх знаходження. 19

Стаття 40. Повернення письмових i речових доказів. 19

Стаття 41. Призначення і проведення судової експертизи. 19

Стаття 42. Висновок судового експерта. 19

Стаття 43. Оцінка доказів. 20

Розділ V-1 Запобіжні заходи. 20

Стаття 43-1. Підстави вжиття запобіжних заходів. 20

Стаття 43-2. Види запобіжних заходів. 20

Стаття 43-3. Заява про вжиття запобіжних заходів. 20

Стаття 43-4. Порядок розгляду заяви про вжиття запобіжних заходів. 21

Стаття 43-5. Наслідки подання заяви про вжиття запобіжних заходів, що не відповідає вимогам закону  21

Стаття 43-6. Виконання ухвали про вжиття запобіжних заходів. 21

Стаття 43-7. Скасування ухвали про вжиття запобіжних заходів. 21

Стаття 43-8. Оскарження ухвал щодо вжиття запобіжних заходів. 22

Стаття 43-9. Припинення запобіжних заходів. 22

Стаття 43-10. Відшкодування шкоди, завданої вжиттям запобіжних заходів. 22

Розділ VI СУДОВІ ВИТРАТИ.. 22

Стаття 44. Склад судових витрат. 22

Стаття 45. Державне мито. 23

Стаття 46. Сплата державного мита. 23

Стаття 47. Повернення державного мита. 23

Стаття 47-1. Визначення розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  23

Стаття 48. Визначення розміру сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи та послуги перекладача. 23

Стаття 49. Розподіл господарських витрат. 23

Розділ VII ПРОЦЕСУАЛЬНІ СТРОКИ.. 24

Стаття 50. Встановлення та обчислення процесуальних строків. 24

Стаття 51. Закінчення процесуальних строків. 24

Стаття 52. Зупинення процесуальних строків. 24

Стаття 53. Відновлення та продовження процесуальних строків. 24

Розділ VIII ПОДАННЯ ПОЗОВУ.. 25

Стаття 54. Форма і зміст позовної заяви. 25

Стаття 55. Ціна позову. 25

Стаття 56. Надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів. 26

Стаття 57. Документи, що додаються до позовної заяви. 26

Стаття 58. Об’єднання позовних вимог. 26

Стаття 59. Відзив на позовну заяву. 26

Стаття 60. Подання зустрічного позову. 27

Розділ IX ПОРУШЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ТА ПІДГОТОВКА МАТЕРІАЛІВ ДО РОЗГЛЯДУ У ПЕРШІЙ ІНСТАНЦІЇ. 27

Стаття 61. Прийняття позовної заяви. 27

Стаття 62. Відмова у прийнятті позовної заяви. 27

Стаття 63. Повернення позовної заяви. 27

Стаття 64. Порушення провадження у справі 28

Стаття 65. Дії судді по підготовці справи до розгляду. 28

Розділ X ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ.. 29

Стаття 66. Підстави забезпечення позову. 29

Стаття 67. Заходи до забезпечення позову. 29

Стаття 68. Скасування забезпечення позову. 29

Розділ XI ВИРІШЕННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ СПОРІВ У ПЕРШІЙ ІНСТАНЦІЇ. 29

Стаття 69. Строк вирішення спору. 30

Стаття 74. Порядок ведення засідання. 30

Стаття 75. Вирішення спору при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів. 30

Стаття 77. Відкладення розгляду справи, перерва в засіданні 30

Стаття 78. Відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем, мирова угода сторін. 31

Стаття 79. Зупинення провадження у справі та його поновлення. 31

Стаття 80. Припинення провадження у справі 31

Стаття 81. Залишення позову без розгляду. 32

Стаття 81-1. Протоколи. 32

Стаття 82. Прийняття рішення. 33

Стаття 83. Права господарського суду щодо прийняття рішення. 33

Стаття 84. Зміст рішення. 34

Стаття 85. Оголошення рішення та набрання ним законної сили. 35

Стаття 86. Винесення ухвали та її зміст. 35

Стаття 87. Розсилання рішень та ухвал. 36

Стаття 88. Додаткове рішення, ухвала. 36

Стаття 89. Роз’яснення і виправлення рішення, ухвали. 36

Стаття 90. Окрема ухвала. Повідомлення господарського суду. 36

Розділ XII ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ В АПЕЛЯЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ.. 37

Стаття 91. Право апеляційного оскарження. 37

Стаття 92. Визначення апеляційної інстанції 37

Стаття 93. Строк подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання. 37

Стаття 94. Форма і зміст апеляційної скарги (подання) 37

Стаття 95. Надсилання копії апеляційної скарги (подання) сторонам у справі 37

Стаття 96. Відзив на апеляційну скаргу (подання) 37

Стаття 97. Повернення апеляційної скарги (подання) 38

Стаття 98. Прийняття апеляційної скарги (подання) 38

Стаття 99. Порядок розгляду апеляційної скарги (подання) 38

Стаття 100. Відмова від апеляційної скарги (подання) 38

Стаття 101. Межі перегляду справи в апеляційній інстанції 38

Стаття 102. Строк розгляду апеляційної скарги (подання) 39

Стаття 103. Повноваження апеляційної інстанції 39

Стаття 104. Підстави для скасування або зміни рішення. 39

Стаття 105. Постанова апеляційної інстанції 40

Стаття 106. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду. 40

Розділ XII-1 ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ У КАСАЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ.. 41

Стаття 107. Право касаційного оскарження. 41

Стаття 108. Касаційна інстанція. 41

Стаття 109. Порядок подання касаційної скарги (подання) 41

Стаття 110. Строк подання касаційної скарги (подання) 41

Стаття 111. Форма і зміст касаційної скарги (подання) 41

Стаття 111-1. Надсилання касаційної скарги (подання) сторонам у справі 41

Стаття 111-2. Відзив на касаційну скаргу (подання) 42

Стаття 111-3. Повернення касаційної скарги (подання) 42

Стаття 111-4. Прийняття касаційної скарги (подання) 42

Стаття 111-5. Порядок розгляду касаційної скарги (подання) 42

Стаття 111-6. Відмова від касаційної скарги (подання) 42

Стаття 111-7. Межі перегляду справи в касаційній інстанції 43

Стаття 111-8. Строк розгляду касаційної скарги (подання) 43

Стаття 111-9. Повноваження касаційної інстанції 43

Стаття 111-10. Підстави для скасування або зміни рішення або постанови. 43

Стаття 111-11. Постанова касаційної інстанції 44

Стаття 111-12. Обов’язковість вказівок, що містяться у постанові касаційної інстанції 44

Стаття 111-13. Касаційні скарги на ухвали господарських судів. 44

Розділ XII-2 ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ УКРАЇНИ.. 45

Стаття 111-14. Право касаційного оскарження судових рішень Вищого господарського суду України  45

Стаття 111-15. Підстави для оскарження до Верховного Суду України постанов чи ухвал Вищого господарського суду України. 45

Стаття 111-16. Порядок подання касаційної скарги та внесення касаційного подання на постанову чи ухвалу Вищого господарського суду України. 45

Стаття 111-17. Порядок перегляду у касаційному порядку постанов чи ухвал Вищого господарського суду України. 46

Стаття 111-18. Повноваження Верховного Суду України при перегляді у касаційному порядку постанов чи ухвал Вищого господарського суду України. 46

Стаття 111-19. Підстави для скасування постанов чи ухвал Вищого господарського суду України  46

Стаття 111-20. Постанова Верховного Суду України. 46

Стаття 111-21. Обов’язковість вказівок, що містяться у постанові Верховного Суду України. 47

Стаття 111-22. Касаційні скарги на ухвали Вищого господарського суду України. 47

Розділ XIII ПЕРЕГЛЯД РІШЕННЯ, УХВАЛИ, ПОСТАНОВИ ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА НОВОВИЯВЛЕНИМИ ОБСТАВИНАМИ.. 47

Стаття 112. Підстави перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. 47

Стаття 113. Порядок і строк подання заяви (внесення подання) про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами. 47

Стаття 113-1. Прийняття заяви (подання) про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. 48

Стаття 114. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами. 48

Розділ XIV ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ, УХВАЛИ, ПОСТАНОВИ.. 49

Стаття 115. Обов’язковість виконання судових рішень. 49

Стаття 116. Наказ господарського суду і пред’явлення його для виконання. 49

Стаття 117. Оформлення наказу господарського суду, виправлення помилки в ньому та визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.. 49

Стаття 118. Строк для пред’явлення наказу до виконання. 50

Стаття 119. Поновлення пропущеного строку для пред’явлення наказу до виконання. 50

Стаття 120. Видача дубліката наказу. 50

Стаття 121. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, зміна способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови. 51

Стаття 121-1. Зупинення виконання судового рішення. 51

Стаття 121-2. Оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби. 51

Стаття 122. Поворот виконання рішення, постанови. 51

Розділ XV ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ЗА УЧАСТЮ ІНОЗЕМНИХ ПІДПРИЄМСТВ І ОРГАНІЗАЦІЙ   52

Стаття 123. Процесуальні права іноземних підприємств і організацій. 52

Стаття 124. Компетенція господарських судів у справах за участю іноземних підприємств і організацій  52

Стаття 125. Судовий імунітет. 52

 

Господарський процесуальний кодекс України

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 6, ст.56)

    N 1799-XII ( 1799-12 ) від 06.11.91, ВВР, 1992, N 6, ст.57 }

 

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами

 N  3345-XII (   3345-12 ) від 30.06.93, ВВР, 1993, N 33, ст.347

 N  82/95-ВР (  82/95-ВР ) від 02.03.95, ВВР, 1995, N 14, ст.90

 N  54/96-ВР (  54/96-ВР ) від 20.02.96, ВВР, 1996, N  9, ст.44

 N 251/97-ВР ( 251/97-ВР ) від 13.05.97, ВВР, 1997, N 25, ст.171 }

 

      { Щодо визнання конституційними окремих положень див.

                               Рішення Конституційного Суду

        N 13-рп/98 ( v013p710-98 ) від 01.10.98 }

 

         { Офіційне тлумачення до Кодексу див. в Рішенні

                                    Конституційного Суду

           N 3-рп/99 ( v003p710-99 ) від 08.04.99 }

 

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами

  N  784-XIV (  784-14 ) від 30.06.99, ВВР, 1999, N 42-43, ст.378

  N 1664-III ( 1664-14 ) від 20.04.2000, ВВР, 2000, N 30, ст.233

  N 2056-III ( 2056-14 ) від 19.10.2000, ВВР, 2000, N 50, ст.436

  N 2181-III ( 2181-14 ) від 21.12.2000 - набирає чинності

  з 1 квітня 2001 року, ВВР, 2001, N 10, ст.44

  N 2249-III ( 2249-14 ) від 18.01.2001, ВВР, 2001, N 11, ст.56

  N 2413-III ( 2413-14 ) від 17.05.2001, ВВР, 2001, N 31, ст.147

  N 2539-III ( 2539-14 ) від 21.06.2001, ВВР, 2001, N 36, ст.188

  N 2922-III ( 2922-14 ) від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 17, ст.117

  N 3092-III ( 3092-14 ) від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 32, ст.221

  N   761-IV (  761-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.246

  N   850-IV (  850-15 ) від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 35, ст.271

  N  1255-IV ( 1255-15 ) від 18.11.2003, ВВР, 2004, N 11, ст.140

  N  1892-IV ( 1892-15 ) від 24.06.2004, ВВР, 2004, N 50, ст.538

  N  2456-IV ( 2456-15 ) від 03.03.2005, ВВР, 2005, N 16, ст.260

  N  2705-IV ( 2705-15 ) від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 33, ст.427

  N  2875-IV ( 2875-15 ) від 08.09.2005, ВВР, 2005, N 52, ст.562

  N  2900-IV ( 2900-15 ) від 22.09.2005, ВВР, 2006, N  1, ст.1

  N  3538-IV ( 3538-15 ) від 15.03.2006

  N  3541-IV ( 3541-15 ) від 15.03.2006 }

 

 

     { У  тексті  Кодексу  слова  "арбітр",  "арбітри"  у   всіх

       відмінках замінено словами "суддя", "судді" у відповідних

       відмінках;  слова "арбітражна колегія" замінено   словами

       "судова   колегія"  у   відповідних    відмінках;   слова

       "Республіка Крим" замінено словами "Автономна  Республіка

       Крим"   у  відповідних   відмінках;   слова  "експерт"  і

       "експертиза"   замінено    відповідно   словами  "судовий

       експерт" і "судова експертиза"  у  відповідних  відмінках

       згідно із Законом N 251/97-ВР ( 251/97-ВР ) від 13.05.97 }

 

 

    { У тексті  Кодексу  слова  "арбітражний", "доарбітражний" і

"арбітражний процес” у всіх відмінках замінено відповідно

словами “господарський”, “досудовий” і “судовий процес"

у відповідних відмінках згідно із Законом

      N 2539-III ( 2539-14 ) від 21.06.2001 }

 

 

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Право на звернення до господарського суду

Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі — підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб’єктами підприємницької діяльності. Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

(Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законами N 251/97-ВР від 13.05.97, N 850-IV від 22.05.2003)

Стаття 2. Порушення справ у господарському суді

Господарський суд порушує справи за позовними заявами:

підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів;

державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;

прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави;

Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника.

(Стаття 2 в редакції Закону N 251/97-ВР від 13.05.97; із змінами, внесеними згідно із Законами N 784-XIV від 30.06.99, N 2249-III від 18.01.2001, N 2539-III від 21.06.2001)

(Офіційне тлумачення положень статті 2 див. в Рішенні Конституційного Суду N 3-рп/99 від 08.04.99)

Стаття 3. Мова судочинства

Мова судочинства визначається статтею 21 Закону України “Про мови в Українській РСР”.

(Стаття 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2539-III від 21.06.2001)

Стаття 4. Законодавство, яке застосовується при вирішенні господарських спорів

Господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України “Про господарський суд”, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

У разі відсутності законодавства, що регулює спірні відносини за участю іноземного суб’єкта підприємницької діяльності, господарський суд може застосовувати міжнародні торгові звичаї. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

(Стаття 4 в редакції Закону N 251/97-ВР від 13.05.97)

Стаття 4-1. Форми судового процесу

Господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.

Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

(Кодекс доповнено статтею 4-1 згідно із Законом N 251/97-ВР від 13.05.97; із змінами, внесеними згідно із Законом N 784-XIV від 30.06.99)

Стаття 4-2. Рівність перед законом і судом

Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

(Кодекс доповнено статтею 4-2 згідно із Законом N 2539-III від 21.06.2001)

Стаття 4-3. Змагальність

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

(Кодекс доповнено статтею 4-3 згідно із Законом N 2539-III від 21.06.2001)

Стаття 4-4. Гласність розгляду справ

Розгляд справ у господарських судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної або банківської таємниці, або коли сторони чи одна з сторін обгрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті.

Про розгляд справи у закритому засіданні або про відхилення клопотання з цього приводу виноситься ухвала.

Судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому цим Кодексом.

(Кодекс доповнено статтею 4-4 згідно із Законом N 2539-III від 21.06.2001)

Стаття 4-5. Судові рішення

Господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов’язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Усі судові рішення викладаються у письмовій формі.

(Кодекс доповнено статтею 4-5 згідно із Законом N 2539-III від 21.06.2001)

Стаття 4-6. Склад господарського суду

Справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Перегляд в апеляційному порядку рішень місцевих господарських судів здійснюється апеляційними господарськими судами колегією суддів у складі трьох суддів.

Перегляд у касаційному порядку рішень місцевих і апеляційних господарських судів здійснюється Вищим господарським судом України колегією суддів у складі трьох або більшої непарної кількості суддів.

(Кодекс доповнено статтею 4-6 згідно із Законом N 2539-III від 21.06.2001)

Стаття 4-7. Порядок прийняття судових рішень і вирішення питань щодо розгляду справи

Судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально — більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи.

Жодний із суддів не має права утримуватися від голосування.

Головуючий суддя голосує останнім.

Суддя, не згодний з рішенням більшості складу колегії суддів, зобов’язаний підписати процесуальний документ і має право викласти письмово свою окрему думку, яка долучається до справи, але не оголошується.

Підготовку проектів судових рішень здійснює головуючий колегії суддів або за його дорученням — будь-який суддя цієї колегії.

(Кодекс доповнено статтею 4-7 згідно із Законом N 2539-III від 21.06.2001)

Розділ II ДОСУДОВЕ ВРЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ СПОРІВ

Стаття 5. Основні положення досудового врегулювання господарського спору

Сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

     (  Частину  другу  статті  5  виключено  на  підставі  Закону

N 2705-IV ( 2705-15 ) від 23.06.2005 )

 

Порядок досудового врегулювання спорів визначається цим Кодексом, якщо інший порядок не встановлено діючим на території України законодавством, яке регулює конкретний вид господарських відносин.

     ( Частину  четверту статті  5  виключено  на  підставі Закону

N 2705-IV ( 2705-15 ) від 23.06.2005 )

 

Порядок досудового врегулювання господарських спорів не поширюється на спори про визнання договорів недійсними, спори про визнання недійсними актів державних та інших органів, підприємств та організацій, які не відповідають законодавству і порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій (далі — акти), спори про стягнення заборгованості за опротестованими векселями, спори про стягнення штрафів Національним банком України з банків та інших фінансово-кредитних установ, а також на спори про звернення стягнення на заставлене майно.

(Стаття 5 із змінами, внесеними згідно із Законами N 82/95-ВР від 02.03.95, N 251/97-ВР від 13.05.97, N 1664-III від 20.04.2000, N 2249-III від 18.01.2001, N 2413-III від 17.05.2001, N 2705-IV від 23.06.2005)

Стаття 6. Порядок пред’явлення претензії

Підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов’язані поновити їх, не чекаючи пред’явлення претензії.

Підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією. У претензії зазначаються:

а) повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та підприємства, організації, яким претензія пред’являється; дата пред’явлення і номер претензії;

б) обставини, на підставі яких пред’явлено претензію; докази, що підтверджують ці обставини; посилання на відповідні нормативні акти;

в) вимоги заявника;

г) сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці; платіжні реквізити заявника претензії;

д) перелік документів, що додаються до претензії, а також інших доказів.

Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах чи належним чином засвідчених копіях. Документи, які є у другої сторони, можуть не додаватись до претензії із зазначенням про це у претензії. До претензії про сплату грошових коштів може додаватися платіжна вимога-доручення на суму претензії.

Претензія підписується повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.

{  Стаття  6  із  змінами, внесеними згідно із Законами N 2539-III

( 2539-14 ) від 21.06.2001, N 3541-IV ( 3541-15 ) від 15.03.2006 }

 

 

Стаття 7. Порядок і строки розгляду претензії

Претензія розглядається в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії.

В тих випадках, коли обов’язковими для обох сторін правилами або договором передбачено право перепровірки забракованої продукції (товарів) підприємством-виготовлювачем, претензії, пов’язані з якістю та комплектністю продукції (товарів), розглядаються протягом двох місяців.

Якщо до претензії не додано всі документи, необхідні для її розгляду, вони витребуються у заявника із зазначенням строку їх подання, який не може бути менше п’яти днів, не враховуючи часу поштового обігу. При цьому перебіг строку розгляду претензії зупиняється до одержання витребуваних документів чи закінчення строку їх подання. Якщо витребувані документи у встановлений строк не надійшли, претензія розглядається за наявними документами.

При розгляді претензії підприємства та організації в разі необхідності повинні звірити розрахунки, провести судову експертизу або вчинити інші дії для забезпечення досудового врегулювання спору.

Підприємства та організації, що одержали претензію, зобов’язані задовольнити обгрунтовані вимоги заявника.

(Стаття 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2705-IV від 23.06.2005)

Стаття 8. Повідомлення заявника про результати розгляду претензії

Про результати розгляду претензії заявник повідомляється у письмовій формі.

У відповіді на претензію зазначаються:

а) повне найменування і поштові реквізити підприємства, організації, що дають відповідь, та підприємства чи організації, яким надсилається відповідь; дата і номер відповіді; дата і номер претензії, на яку дається відповідь;

б) коли претензію визнано повністю або частково, — визнана сума, назва, номер і дата розрахункового документа на перерахування цієї суми чи строк та засіб задоволення претензії, якщо вона не підлягає грошовій оцінці;

в) коли претензію відхилено повністю або частково, — мотиви відхилення з посиланням на відповідні нормативні акти і документи, що обгрунтовують відхилення претензії;

г) перелік доданих до відповіді документів та інших доказів.

Коли претензію відхилено повністю або частково, заявникові повинно бути повернуто оригінали документів, одержаних з претензією, а також надіслано документи, що обгрунтовують відхилення претензії, якщо їх немає у заявника претензії.

Відповідь на претензію підписується повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.

Якщо претензію про сплату грошових коштів, до якої додано платіжну вимогу-доручення, визнано повністю або частково, у платіжній вимозі-дорученні зазначається визнана сума.

Платіжні вимоги-доручення виконуються установами банків у порядку, встановленому Національним банком України.

За необгрунтоване списання у безспірному порядку претензійної суми винна сторона сплачує другій стороні штраф у розмірі 10 процентів від списаної суми.

{  Стаття  8  із змінами, внесеними згідно із Законами N 251/97-ВР

від  13.05.97,  N  2539-III ( 2539-14 ) від 21.06.2001, N 2922-III

( 2922-14 ) від 10.01.2002, N 3541-IV ( 3541-15 ) від 15.03.2006 }

 

 

 

     ( Статтю 9 виключено на підставі Закону N 2705-IV ( 2705-15 )

від 23.06.2005 )

 

 

Стаття 10. Досудове врегулювання розбіжностей, що виникають під час укладення господарських договорів

Спори, що виникають при укладенні господарських договорів, можуть бути подані на вирішення господарського суду.

(Стаття 10 в редакції Закону N 2413-III від 17.05.2001, із змінами, внесеними згідно із Законом N 2705-IV від 23.06.2005)

Стаття 11. Досудове врегулювання спорів, що виникають у разі зміни та розірвання господарських договорів

Підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір надсилають пропозиції про це другій стороні за договором.

Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

(Стаття 11 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2413-III від 17.05.2001, N 2705-IV від 23.06.2005)

Розділ III Підвідомчість справ господарським судам. Підсудність справ.

(Назва розділу III в редакції Закону N 251/97-ВР від 13.05.97)

Стаття 12. Справи, підвідомчі господарським судам

Господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім:

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов’язаних із задоволенням державних потреб.

(Стаття 12 із змінами, внесеними згідно із Законами N 82/95-ВР від 02.03.95, N 251/97-ВР від 13.05.97, N 2249-III від 18.01.2001)

Стаття 13. Справи, підсудні місцевим господарським судам

Місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам.

(Стаття 13 в редакції Законів N 251/97-ВР від 13.05.97, N 2539-III від 21.06.2001)

     (   Статтю   14  виключено  на  підставі  Закону  N  2539-III

( 2539-14 ) від 21.06.2001 )

 

 

Стаття 15. Територіальна підсудність справ господарському суду

Справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов’язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.

Якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої — третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Місце розгляду справи з господарського спору, в якому однією з сторін є апеляційний господарський суд, господарський суд Автономної Республіки Крим, господарський суд області, міст Києва та Севастополя, визначає Вищий господарський суд.

Справи про банкрутство розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.

{  Стаття  15 із змінами, внесеними згідно із Законами N 251/97-ВР

від  13.05.97,  N  2539-III  ( 2539-14 ) від 21.06.2001, N 3538-IV

( 3538-15 ) від 15.03.2006 }

 

Стаття 16. Виключна підсудність справ

Віднесені до підсудності господарського суду справи у спорах, що виникають з договору перевезення, в яких одним з відповідачів є орган транспорту, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням цього органу.

Справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за місцем вчинення порушення.

Справи у спорах, у яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються господарським судом міста Києва.

     (  Частину  п'яту  статті  16  виключено  на  підставі Закону

N 1892-IV ( 1892-15 ) від 24.06.2004 )

(  Стаття  16 із змінами, внесеними згідно із Законами N 251/97-ВР

від  13.05.97,  N  2539-III ( 2539-14 ) від 21.06.2001,  N  850-IV

(  850-15  ) від 22.05.2003, N 1255-IV ( 1255-15 ) від 18.11.2003,

N 1892-IV ( 1892-15 ) від 24.06.2004 )

 

Стаття 17. Передача справ з одного господарського суду до іншого господарського суду

Якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п’яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.

Ухвалу про передачу справи за підсудністю може бути оскаржено.

Справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Якщо після відводу суддів неможливо розглянути справу в господарському суді, до підсудності якого відноситься справа, то Голова Вищого господарського суду України або його заступник мають право витребувати будь-яку справу, що є у провадженні місцевого господарського суду, і передати її на розгляд до іншого місцевого господарського суду.

(Стаття 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВР від 13.05.97, в редакції Закону N 2539-III від 21.06.2001) (Розділ III в редакції Закону N 3345-12 від 30.06.93)

Розділ IV УЧАСНИКИ СУДОВОГО ПРОЦЕСУ

Стаття 18. Склад учасників судового процесу

До складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.

(Стаття 18 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВР від 13.05.97)

Стаття 19. Суддя

Суддею є посадова особа господарського суду. Процесуальний статус судді визначається Законом “Про господарські суди” та цим Кодексом.

Стаття 20. Відвід судді

Суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь в судовому процесі, або буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь в розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, прийнятої за його участю.

При наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід.

З цих же підстав відвід судді можуть заявити сторони та прокурор, який бере участь в судовому процесі.

Відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у разі, якщо про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті.

Питання про відвід судді вирішується головою господарського суду або заступником голови господарського суду, а про відвід заступника голови — головою господарського суду, який виносить з цього приводу ухвалу в триденний строк з дня надходження заяви. Якщо голова господарського суду прийняв справу до свого провадження, питання про його відвід вирішується президією Вищого господарського суду України в триденний строк з дня надходження заяви про відвід.

(Стаття 20 із змінами, внесеними згідно із Законами N 251/97-ВР від 13.05.97, N 2539-III від 21.06.2001)

Стаття 21. Сторони в судовому процесі

Сторонами в судовому процесі — позивачами і відповідачами -

можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред’явлено позовну вимогу.

(Стаття 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 251/97-ВР від 13.05.97)

Стаття 22. Права та обов’язки сторін

Сторони користуються рівними процесуальними правами.

Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

(Стаття 22 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2413-III від 17.05.2001, N 2539-III від 21.06.2001)

Стаття 23. Участь у справі кількох позивачів та відповідачів

Позов може бути подано кількома позивачами чи до кількох відповідачів. Кожний з позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно.

Стаття 24. Залучення до участі у справі іншого відповідача. Заміна неналежного відповідача

Господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

     ( Частину  другу  статті  24  виключено  на  підставі  Закону

N 2705-IV ( 2705-15 ) від 23.06.2005 )

 

Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.

(Стаття 24 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2413-III від 17.05.2001, N 2705-IV від 23.06.2005)

Стаття 25. Процесуальне правонаступництво

В разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов’язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов’язковими для особи, яку він замінив.

Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Стаття 26. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін.

Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу господарський суд виносить ухвалу.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов’язки позивача. (Стаття 26 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2413-III від 17.05.2001, N 2705-IV від 23.06.2005)

Стаття 27. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов’язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

     (  Частину  третю  статті  27  виключено  на  підставі Закону

N 2413-III ( 2413-14 ) від 17.05.2001 )

Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами i несуть процесуальні обов’язки сторін, крім права на зміну підстави i предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

(Стаття 27 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2413-III від 17.05.2001)

Стаття 28. Представники сторін і третіх осіб

Справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

(Стаття 28 в редакції Закону N 251/97-ВР від 13.05.97)

Стаття 29. Участь прокурора у розгляді справ

Прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційне, касаційне подання, подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні — також і усно.


Украинская Баннерная Сеть