.

 

 FilesFor.com - Рефераты, курсовые, дипломные + законодательство УКРАИНЫ


Украинская Баннерная Сеть

Украинская Баннерная Сеть

Украинская Баннерная Сеть

Украинская Баннерная Сеть

Сімейний кодекс України

Зміст документу

Сімейний кодекс України. 1

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.. 9

Глава 1 СІМ’Я. РЕГУЛЮВАННЯ СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН.. 9

Стаття 1. Завдання Сімейного кодексу України. 9

Стаття 2. Учасники сімейних відносин, які регулює Сімейний кодекс України. 9

Стаття 3. Сім’я. 9

Стаття 4. Право особи на сім’ю.. 10

Стаття 5. Державна охорона сім’ї 10

Стаття 6. Дитина. 10

Стаття 7. Загальні засади регулювання сімейних відносин. 10

Стаття 8. Застосування до регулювання сімейних відносин Цивільного кодексу України. 11

Стаття 9. Регулювання сімейних відносин за домовленістю (договором) сторін. 11

Стаття 10. Застосування аналогії закону та аналогії права. 11

Стаття 11. Врахування звичаїв при вирішенні судом сімейних спорів. 11

Стаття 12. Обчислення строків, встановлених у цьому Кодексі 11

Стаття 13. Міжнародні договори України. 11

Глава 2 ЗДІЙСНЕННЯ СІМЕЙНИХ ПРАВ ТА ВИКОНАННЯ СІМЕЙНИХ ОБОВ’ЯЗКІВ. ЗАХИСТ СІМЕЙНИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ.. 12

Стаття 14. Здійснення сімейних прав. 12

Стаття 15. Виконання сімейних обов’язків. 12

Стаття 16. Надання неповнолітнім батькам допомоги у здійсненні батьківських прав та виконанні батьківських обов’язків. 12

Стаття 17. Надання органом опіки та піклування допомоги особам у здійсненні ними своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов’язків. 12

Стаття 18. Захист сімейних прав та інтересів. 12

Стаття 19. Участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів. 13

Стаття 20. Застосування позовної давності до вимог, що випливають із сімейних відносин. 13

Розділ II ШЛЮБ. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ.. 13

Глава 3 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.. 13

Стаття 21. Поняття шлюбу. 13

Стаття 22. Шлюбний вік. 14

Стаття 23. Право на шлюб. 14

Стаття 24. Добровільність шлюбу. 14

Стаття 25. Одношлюбність. 14

Стаття 26. Особи, які не можуть перебувати у шлюбі між собою.. 14

Глава 4 ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ШЛЮБУ.. 14

Стаття 27. Значення державної реєстрації шлюбу. 14

Стаття 28. Заява про реєстрацію шлюбу. 15

Стаття 29. Ознайомлення осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, з їхніми правами та обов’язками. 15

Стаття 30. Взаємна обізнаність осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, про стан здоров’я  15

Стаття 31. Заручини. 15

Стаття 32. Час реєстрації шлюбу. 15

Стаття 33. Місце реєстрації шлюбу. 16

Стаття 34. Реєстрація шлюбу в присутності нареченої та нареченого. 16

Стаття 35. Право на вибір прізвища при реєстрації шлюбу. 16

Стаття 36. Правові наслідки шлюбу. 16

Стаття 37. Правозгідність шлюбу. 16

Глава 5 НЕДІЙСНІСТЬ ШЛЮБУ.. 16

Стаття 38. Підстави недійсності шлюбу. 16

Стаття 39. Шлюб, який є недійсним.. 17

Стаття 40. Шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду. 17

Стаття 41. Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду. 17

Стаття 42. Особи, які мають право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним   18

Стаття 43. Визнання шлюбу недійсним після його припинення. 18

Стаття 44. Час, з якого шлюб є недійсним.. 18

Стаття 45. Правові наслідки недійсності шлюбу. 18

Стаття 46. Особливі правові наслідки недійсності шлюбу. 18

Стаття 47. Права та обов’язки батьків і дитини, яка народилася у недійсному шлюбі 19

Стаття 48. Визнання шлюбу неукладеним.. 19

Глава 6 ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ.. 19

Стаття 49. Право на материнство. 19

Стаття 50. Право на батьківство. 19

Стаття 51. Право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності 19

Стаття 52. Право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток. 19

Стаття 53. Право дружини та чоловіка на зміну прізвища. 19

Стаття 54. Право дружини та чоловіка на розподіл обов’язків та спільне вирішення питань життя сім’ї 20

Стаття 55. Обов’язок подружжя турбуватися про сім’ю.. 20

Стаття 56. Право дружини та чоловіка на особисту свободу. 20

Глава 7 ПРАВО ОСОБИСТОЇ ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ ДРУЖИНИ ТА ЧОЛОВІКА.. 20

Стаття 57. Майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка. 20

Стаття 58. Право на плоди та доходи від речей, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка. 21

Стаття 59. Здійснення дружиною, чоловіком права особистої приватної власності 21

Глава 8 ПРАВО СПІЛЬНОЇ СУМІСНОЇ ВЛАСНОСТІ ПОДРУЖЖЯ.. 21

Стаття 60. Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя. 21

Стаття 61. Об’єкти права спільної сумісної власності 21

Стаття 62. Виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові 22

Стаття 63. Здійснення подружжям права спільної сумісної власності 22

Стаття 64. Право подружжя на укладення договорів між собою.. 22

Стаття 65. Право подружжя на розпоряджання майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. 22

Стаття 66. Право подружжя на визначення порядку користування майном.. 22

Стаття 67. Право на розпоряджання часткою у майні, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. 23

Стаття 68. Здійснення права спільної сумісної власності після розірвання шлюбу. 23

Стаття 69. Право подружжя на поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя  23

Стаття 70. Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. 23

Стаття 71. Способи та порядок поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. 23

Стаття 72. Застосування позовної давності до вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. 24

Стаття 73. Накладення стягнення на майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя  24

Стаття 74. Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою.. 24

Глава 9 ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ ПО УТРИМАННЮ... 24

Стаття 75. Право одного з подружжя на утримання. 24

Стаття 76. Право на утримання після розірвання шлюбу. 25

Стаття 77. Способи надання утримання одному з подружжя. 25

Стаття 78. Договір подружжя про надання утримання. 26

Стаття 79. Час, протягом якого сплачуються аліменти одному з подружжя. 26

Стаття 80. Визначення розміру аліментів одному з подружжя за рішенням суду. 26

Стаття 81. Види доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів. 26

Стаття 82. Припинення права одного з подружжя на утримання. 26

Стаття 83. Позбавлення права на утримання або обмеження його строком.. 27

Стаття 84. Право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини  27

Стаття 85. Припинення права дружини на утримання. 27

Стаття 86. Право чоловіка на утримання у разі проживання з ним дитини. 27

Стаття 87. Припинення права чоловіка на утримання. 28

Стаття 88. Право на утримання того з подружжя, з ким проживає дитина-інвалід. 28

Стаття 89. Припинення права на утримання за домовленістю подружжя. 28

Стаття 90. Взаємна участь дружини, чоловіка у витратах на лікування. 28

Стаття 91. Право на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою.. 28

Глава 10 ШЛЮБНИЙ ДОГОВІР. 28

Стаття 92. Право на укладення шлюбного договору. 28

Стаття 93. Зміст шлюбного договору. 29

Стаття 94. Форма шлюбного договору. 29

Стаття 95. Початок дії шлюбного договору. 29

Стаття 96. Строк дії шлюбного договору. 29

Стаття 97. Визначення у шлюбному договорі правового режиму майна. 29

Стаття 98. Визначення у шлюбному договорі порядку користування житлом.. 29

Стаття 99. Визначення у шлюбному договорі права на утримання. 30

Стаття 100. Зміна умов шлюбного договору. 30

Стаття 101. Право на відмову від шлюбного договору. 30

Стаття 102. Розірвання шлюбного договору. 30

Стаття 103. Визнання шлюбного договору недійсним.. 30

Глава 11 ПРИПИНЕННЯ ШЛЮБУ.. 30

Стаття 104. Підстави припинення шлюбу. 30

Стаття 105. Припинення шлюбу внаслідок його розірвання. 31

Стаття 106. Розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану за заявою подружжя, яке не має дітей. 31

Стаття 107. Розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану за заявою одного з подружжя. 31

Стаття 108. Визнання розірвання шлюбу фіктивним.. 31

Стаття 109. Розірвання шлюбу за рішенням суду за спільною заявою подружжя, яке має дітей  31

Стаття 110. Право на пред’явлення позову про розірвання шлюбу. 32

Стаття 111. Заходи суду щодо примирення подружжя. 32

Стаття 112. Підстави для розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя. 32

Стаття 113. Право на вибір прізвища після розірвання шлюбу. 32

Стаття 114. Момент припинення шлюбу у разі його розірвання. 32

Стаття 115. Реєстрація розірвання шлюбу. 32

Стаття 116. Право на повторний шлюб після розірвання шлюбу. 32

Стаття 117. Право на поновлення шлюбу після його розірвання. 33

Стаття 118. Поновлення шлюбу у разі з’явлення особи, яка була оголошена померлою або визнана безвісно відсутньою.. 33

Стаття 119. Встановлення режиму окремого проживання подружжя. 33

Стаття 120. Правові наслідки встановлення режиму окремого проживання подружжя. 33

Розділ III ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ МАТЕРІ, БАТЬКА І ДИТИНИ.. 34

Глава 12 ВИЗНАЧЕННЯ ПОХОДЖЕННЯ ДИТИНИ.. 34

Стаття 121. Загальні підстави виникнення прав та обов’язків матері, батька і дитини. 34

Стаття 122. Визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою   34

Стаття 123. Визначення походження дитини від батька, матері при штучному заплідненні та імплантації зародка. 34

Стаття 124. Визначення походження дитини від батька у разі реєстрації повторного шлюбу з її матір’ю   34

Стаття 125. Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою.. 34

Стаття 126. Визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою.. 35

Стаття 127. Визначення походження дитини за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини  35

Стаття 128. Визнання батьківства за рішенням суду. 35

Стаття 129. Спір про батьківство між чоловіком матері дитини та особою, яка вважає себе батьком дитини. 35

Стаття 130. Встановлення факту батьківства за рішенням суду. 36

Стаття 131. Визнання материнства за рішенням суду. 36

Стаття 132. Встановлення факту материнства за рішенням суду. 36

Стаття 133. Запис подружжя батьками дитини. 36

Стаття 134. Реєстрація визнання батьківства, материнства. 36

Стаття 135. Запис про батьків дитини, якщо батьківство, материнство не встановлене. 36

Стаття 136. Оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини. 36

Стаття 137. Оспорювання батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини. 37

Стаття 138. Право матері дитини на оспорювання батьківства свого чоловіка. 37

Стаття 139. Спір про материнство. 37

Стаття 140. Оспорювання батьківства, материнства особи, яка сплачує аліменти за рішенням суду  38

Глава 13 ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ БАТЬКІВ ТА ДІТЕЙ.. 38

Стаття 141. Рівність прав та обов’язків батьків щодо дитини. 38

Стаття 142. Рівність прав та обов’язків дітей щодо батьків. 38

Стаття 143. Обов’язок батьків забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров’я. 38

Стаття 144. Обов’язок батьків зареєструвати народження дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану. 38

Стаття 145. Визначення прізвища дитини. 39

Стаття 146. Визначення імені дитини. 39

Стаття 147. Визначення по батькові дитини. 39

Стаття 148. Зміна прізвища дитини її батьками. 39

Стаття 149. Зміна по батькові дитини. 39

Стаття 150. Обов’язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. 39

Стаття 151. Права батьків щодо виховання дитини. 40

Стаття 152. Забезпечення права дитини на належне батьківське виховання. 40

Стаття 153. Права батьків та дитини на спілкування. 40

Стаття 154. Права батьків по захисту дитини. 40

Стаття 155. Здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов’язків. 40

Стаття 156. Права та обов’язки неповнолітніх батьків. 41

Стаття 157. Вирішення батьками питань щодо виховання дитини. 41

Стаття 158. Вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї 41

Стаття 159. Вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї 41

Стаття 160. Право батьків на визначення місця проживання дитини. 42

Стаття 161. Спір між матір’ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини. 42

Стаття 162. Правові наслідки протиправної поведінки одного з батьків або іншої особи при визначенні місця проживання малолітньої дитини. 42

Стаття 163. Право батьків на відібрання малолітньої дитини від інших осіб. 42

Стаття 164. Підстави позбавлення батьківських прав. 42

Стаття 165. Особи, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав  43

Стаття 166. Правові наслідки позбавлення батьківських прав. 43

Стаття 167. Влаштування дитини, батьки якої позбавлені батьківських прав. 44

Стаття 168. Побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав. 44

Стаття 169. Поновлення батьківських прав. 44

Стаття 170. Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав. 44

Стаття 171. Врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя. 45

Стаття 172. Обов’язок дитини, повнолітніх дочки та сина піклуватися про батьків. 45

Глава 14 ПРАВА БАТЬКІВ І ДІТЕЙ НА МАЙНО.. 45

Стаття 173. Роздільність майна батьків і дітей. 45

Стаття 174. Право власності дитини на майно, призначене для її розвитку, навчання та виховання  46

Стаття 175. Право спільної сумісної власності батьків і дітей. 46

Стаття 176. Права батьків та дітей щодо користування майном.. 46

Стаття 177. Управління майном дитини. 46

Стаття 178. Використання доходу від майна дитини. 47

Стаття 179. Право власності на аліменти, одержані на дитину. 47

Глава 15 ОБОВ’ЯЗОК МАТЕРІ, БАТЬКА УТРИМУВАТИ ДИТИНУ ТА ЙОГО ВИКОНАННЯ   47

Стаття 180. Обов’язок батьків утримувати дитину. 47

Стаття 181. Способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину. 47

Стаття 182. Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. 48

Стаття 183. Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини  48

Стаття 184. Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі 48

Стаття 185. Участь батьків у додаткових витратах на дитину. 49

Стаття 186. Контроль органу опіки та піклування за цільовим витрачанням аліментів. 49

Стаття 187. Відрахування аліментів на дитину за ініціативою платника. 49

Стаття 188. Звільнення батьків від обов’язку утримувати дитину. 49

Стаття 189. Договір між батьками про сплату аліментів на дитину. 49

Стаття 190. Припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з набуттям права власності на нерухоме майно. 50

Стаття 191. Час, з якого присуджуються аліменти на дитину. 50

Стаття 192. Зміна розміру аліментів. 50

Стаття 193. Стягнення аліментів та інших коштів на дитину, яка перебуває у закладі охорони здоров’я, навчальному або іншому закладі 51

Стаття 194. Стягнення аліментів за минулий час та заборгованості за аліментами. 51

Стаття 195. Визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу) 51

Стаття 196. Відповідальність за прострочення сплати аліментів. 51

Стаття 197. Встановлення строку сплати заборгованості. Звільнення від сплати заборгованості за аліментами. 52

Глава 16 ОБОВ’ЯЗОК БАТЬКІВ УТРИМУВАТИ ПОВНОЛІТНІХ ДОЧКУ, СИНА ТА ЙОГО ВИКОНАННЯ.. 52

Стаття 198. Підстави виникнення обов’язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина. 52

Стаття 199. Обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання  52

Стаття 200. Розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина. 52

Стаття 201. Застосування норм цього Кодексу до відносин щодо обов’язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина. 52

Глава 17 ОБОВ’ЯЗОК ПОВНОЛІТНІХ ДОЧКИ, СИНА УТРИМУВАТИ БАТЬКІВ ТА ЙОГО ВИКОНАННЯ.. 53

Стаття 202. Підстави виникнення обов’язку повнолітніх дочки, сина утримувати батьків. 53

Стаття 203. Обов’язок дочки, сина брати участь у додаткових витратах на батьків. 53

Стаття 204. Звільнення дочки, сина від обов’язку утримувати матір, батька. 53

Стаття 205. Визначення розміру аліментів на батьків. 53

Стаття 206. Стягнення з дитини витрат на догляд та лікування батьків. 53

Розділ IV ВЛАШТУВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ І ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ   53

Глава 18 УСИНОВЛЕННЯ.. 53

Стаття 207. Поняття усиновлення. 53

Стаття 208. Особа, яка може бути усиновленою.. 54

Стаття 209. Усиновлення дитини, яку не забрали з пологового будинку чи підкинули, або яка була знайдена. 54

Стаття 210. Усиновлення братів та сестер. 54

Стаття 211. Особи, які можуть бути усиновлювачами. 54

Стаття 212. Особи, які не можуть бути усиновлювачами. 55

Стаття 213. Особи, які мають переважне перед іншими право на усиновлення дитини. 55

Стаття 214. Облік дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які можуть бути усиновлені, передані під опіку, піклування чи на виховання в сім’ї громадян. 55

Стаття 215. Облік осіб, які бажають усиновити дитину. 56

Стаття 216. Заборона посередницької, комерційної діяльності щодо усиновлення дітей. 56

Стаття 217. Згода батьків на усиновлення дитини. 56

Стаття 218. Згода дитини на усиновлення. 57

Стаття 219. Усиновлення дитини без згоди батьків. 57

Стаття 220. Згода другого з подружжя на усиновлення дитини. 57

Стаття 221. Згода опікуна, піклувальника на усиновлення дитини. 58

Стаття 222. Згода закладу охорони здоров’я або навчального закладу на усиновлення дитини  58

Стаття 223. Заява про усиновлення дитини. 58

Стаття 224. Рішення суду про усиновлення. 58

Стаття 225. Момент здійснення усиновлення. 58

Стаття 226. Право на таємницю усиновлення. 59

Стаття 227. Право на приховання факту усиновлення від дитини, яка усиновлена. 59

Стаття 228. Забезпечення таємниці усиновлення. 59

Стаття 229. Право усиновлювача бути записаним матір’ю, батьком дитини. 59

Стаття 230. Право усиновлювача на зміну відомостей про місце народження та дату народження дитини. 60

Стаття 231. Зміна прізвища, імені та по батькові особи, яка усиновлена. 60

Стаття 232. Правові наслідки усиновлення. 60

Стаття 233. Внесення змін до актового запису про народження дитини, яка усиновлена. 61

Стаття 234. Збереження прав дитини, які вона мала до усиновлення. 61

Стаття 235. Нагляд за дотриманням прав дитини, яка усиновлена. 61

Стаття 236. Недійсність усиновлення. 61

Стаття 237. Правові наслідки визнання усиновлення недійсним.. 61

Стаття 238. Скасування усиновлення. 62

Стаття 239. Правові наслідки скасування усиновлення. 62

Стаття 240. Особи, які мають право на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення або визнання усиновлення недійсним.. 62

Стаття 241. Порядок поновлення актового запису про народження у разі визнання усиновлення недійсним або скасування усиновлення. 62

Стаття 242. Позбавлення усиновлювача батьківських прав. 63

Глава 19 ОПІКА ТА ПІКЛУВАННЯ НАД ДІТЬМИ.. 63

Стаття 243. Діти, над якими встановлюється опіка, піклування. 63

Стаття 244. Особа, яка може бути опікуном, піклувальником дитини. 63

Стаття 245. Опіка та піклування над дитиною, яка проживає у закладі охорони здоров’я, навчальному або іншому дитячому закладі 63

Стаття 246. Контроль органу опіки та піклування за дотриманням прав дитини, над якою встановлено опіку або піклування. 64

Стаття 247. Права дитини, над якою встановлено опіку або піклування. 64

Стаття 248. Права дитини-сироти і дитини, позбавленої батьківського піклування, яка проживає у закладі охорони здоров’я, навчальному або іншому дитячому закладі, прийомній сім’ї 64

Стаття 249. Права та обов’язки опікуна, піклувальника щодо дитини. 64

Стаття 250. Припинення опіки, піклування над дитиною.. 65

Стаття 251. Звільнення опікуна та піклувальника дитини від їх обов’язків. 65

Глава 20 ПАТРОНАТ НАД ДІТЬМИ.. 65

Стаття 252. Договір про патронат. 65

Стаття 253. Згода дитини на проживання у сім’ї патронатного вихователя. 65

Стаття 254. Плата за виховання дитини. 65

Стаття 255. Обов’язки патронатного вихователя. 65

Стаття 256. Припинення договору про патронат. 65

Глава 20-1. ПРИЙОМНА СІМ’Я.. 66

Стаття 256-1. Прийомна сім’я. 66

Стаття 256-2. Прийомні батьки. 66

Стаття 256-3. Прийомні діти. 66

Стаття 256-4. Створення прийомної сім’ї 67

Глава 20-2. ДИТЯЧИЙ БУДИНОК СІМЕЙНОГО ТИПУ.. 67

Стаття 256-5. Дитячий будинок сімейного типу. 67

Стаття 256-6. Батьки-вихователі дитячого будинку сімейного типу. 67

Стаття 256-7. Вихованці дитячого будинку сімейного типу. 67

Стаття 256-8. Створення дитячого будинку сімейного типу. 68

Розділ V ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ІНШИХ ЧЛЕНІВ СІМ’Ї ТА РОДИЧІВ.. 68

Глава 21 ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ІНШИХ ЧЛЕНІВ СІМ’Ї ТА РОДИЧІВ   68

Стаття 257. Права баби та діда, прабаби та прадіда на виховання внуків, правнуків. 68

Стаття 258. Права баби і діда щодо захисту внуків. 68

Стаття 259. Права братів та сестер на спілкування. 69

Стаття 260. Право мачухи, вітчима брати участь у вихованні пасинка, падчерки. 69

Стаття 261. Права та обов’язки особи, яка взяла у свою сім’ю дитину, щодо її виховання. 69

Стаття 262. Права сестри, брата, мачухи, вітчима та інших членів сім’ї на захист дітей. 69

Стаття 263. Вирішення судом спорів щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, братів, сестер, мачухи, вітчима у вихованні дитини. 69

Стаття 264. Обов’язки особи піклуватися про бабу, діда, прабабу, прадіда, а також про того, з ким вона проживала однією сім’єю.. 69

Глава 22 ОБОВ’ЯЗОК ПО УТРИМАННЮ ІНШИХ ЧЛЕНІВ СІМ’Ї ТА РОДИЧІВ.. 70

Стаття 265. Обов’язок баби, діда утримувати внуків. 70

Стаття 266. Обов’язок внуків, правнуків утримувати бабу, діда, прабабу, прадіда. 70

Стаття 267. Обов’язок по утриманню братів та сестер. 70

Стаття 268. Обов’язок мачухи, вітчима утримувати падчерку, пасинка. 70

Стаття 269. Обов’язок інших осіб утримувати дитину. 70

Стаття 270. Обов’язок падчерки, пасинка утримувати мачуху, вітчима. 70

Стаття 271. Обов’язок особи утримувати тих, з ким вона проживала однією сім’єю до досягнення повноліття. 71

Стаття 272. Розмір аліментів, що стягуються з інших членів сім’ї та родичів, і строки їх стягнення  71

Стаття 273. Зміна розміру аліментів та звільнення від їх сплати. 71

Стаття 274. Визначення заборгованості за аліментами, що стягуються з інших членів сім’ї та родичів. Повне або часткове звільнення від заборгованості за аліментами. 71

Розділ VI ОСОБЛИВОСТІ УСИНОВЛЕННЯ ЗА УЧАСТЮ ІНОЗЕМЦІВ ТА ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА   71

Стаття 282. Усиновлення дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України  72

Стаття 283. Усиновлення іноземцем дитини, яка є громадянином України. 72

Стаття 284. Усиновлення дитини, яка є іноземцем і проживає в Україні 73

Стаття 285. Обмеження права іноземця на таємницю усиновлення дитини, яка є громадянином України  73

Стаття 286. Усиновлення в Україні іноземцем дитини, яка є іноземцем або особою без громадянства  73

Стаття 287. Нагляд за дотриманням прав дітей, які усиновлені іноземцями. 73

Розділ VII ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ.. 74

 

Сімейний кодекс України

    ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 21-22, ст.135 )

 

  { Із змінами, внесеними згідно із Законами

    N  407-IV (  407-15 ) від 26.12.2002, ВВР, 2003, N 7, ст.70

    N 2620-IV ( 2620-15 ) від 02.06.2005, ВВР, 2005, N 26, ст.352

    N 2709-IV ( 2709-15 ) від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 32, ст.422

    N 2710-IV ( 2710-15 ) від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 32, ст.423

    N 2853-IV ( 2853-15 ) від 08.09.2005, ВВР, 2005, N 51, ст.551

    N 2901-IV ( 2901-15 ) від 22.09.2005, ВВР, 2006, N  1, ст.2

    N 3097-IV ( 3097-15 ) від 16.11.2005

    N 3250-IV ( 3250-15 ) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 14, ст.120

    N 3497-IV ( 3497-15 ) від 23.02.2006

    N 3539-IV ( 3539-15 ) від 15.03.2006 }

 

 

 

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1 СІМ’Я. РЕГУЛЮВАННЯ СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН

Стаття 1. Завдання Сімейного кодексу України

1. Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов’язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов’язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім’ї та родичів.

2. Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою:

зміцнення сім’ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб;

утвердження почуття обов’язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім’ї;

побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки;

забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Стаття 2. Учасники сімейних відносин, які регулює Сімейний кодекс України

1. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір’ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

2. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком.

3. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між іншими членами сім’ї, визначеними у ньому.

4. Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням.

Стаття 3. Сім’я

1. Сім’я є первинним та основним осередком суспільства.

2. Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Подружжя вважається сім’єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв’язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Дитина належить до сім’ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

3. Права члена сім’ї має одинока особа.

4. Сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Стаття 4. Право особи на сім’ю

1. Особа, яка досягла шлюбного віку, має право на створення сім’ї.

У випадках, передбачених частиною другою статті 23 цього Кодексу, сім’ю може створити особа, яка не досягла шлюбного віку.

2. Сім’ю може створити особа, яка народила дитину, незалежно від віку.

3. Кожна особа має право на проживання в сім’ї.

Особа може бути примусово ізольована від сім’ї лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

4. Кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя.

Стаття 5. Державна охорона сім’ї

1. Держава охороняє сім’ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім’ї.

2. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство.

3. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

4. Держава бере під свою охорону кожну дитину-сироту і дитину, позбавлену батьківського піклування.

{  Частина  четверта  статті  5  із  змінами,  внесеними згідно із

Законом N 3497-IV ( 3497-15 ) від 23.02.2006 }

 

5. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Стаття 6. Дитина

1. Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

2. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Стаття 7. Загальні засади регулювання сімейних відносин

1. Сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

2. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками.

3. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства.

4. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя.

5. Учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.

6. Жінка та чоловік мають рівні права і обов’язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім’ї.

7. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними правовими актами, визнаними в Україні.

8. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім’ї.

9. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

10. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Стаття 8. Застосування до регулювання сімейних відносин Цивільного кодексу України

1. Якщо майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім’ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Стаття 9. Регулювання сімейних відносин за домовленістю (договором) сторін

1. Подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім’ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

2. Особи, які проживають однією сім’єю, а також родичі за походженням, відносини яких не врегульовані цим Кодексом, можуть врегулювати свої сімейні (родинні) відносини за договором, який має бути укладений у письмовій формі. Такий договір є обов’язковим до виконання, якщо він не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів України та моральним засадам суспільства.

Стаття 10. Застосування аналогії закону та аналогії права

1. Якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).

2. Якщо до регулювання сімейних відносин неможливо застосувати аналогію закону, вони регулюються відповідно до загальних засад сімейного законодавства (аналогія права).

Стаття 11. Врахування звичаїв при вирішенні судом сімейних спорів

1. При вирішенні сімейного спору суд за заявою заінтересованої сторони може врахувати місцевий звичай, а також звичай національної меншини, до якої належать сторони або одна з них, якщо вони не суперечать вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

Стаття 12. Обчислення строків, встановлених у цьому Кодексі

1. Строки, встановлені у цьому Кодексі, обчислюються відповідно до Цивільного кодексу України.

Стаття 13. Міжнародні договори України

1. Частиною національного сімейного законодавства України є міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Глава 2 ЗДІЙСНЕННЯ СІМЕЙНИХ ПРАВ ТА ВИКОНАННЯ СІМЕЙНИХ ОБОВ’ЯЗКІВ. ЗАХИСТ СІМЕЙНИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ

Стаття 14. Здійснення сімейних прав

1. Сімейні права є такими, що тісно пов’язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.

2. Якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника.

3. Сімейні права недієздатної особи здійснює її опікун.

Стаття 15. Виконання сімейних обов’язків

1. Сімейні обов’язки є такими, що тісно пов’язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

2. Якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов’язок особистого немайнового характеру припиняється у зв’язку з неможливістю його виконання.

Майновий обов’язок недієздатної особи за її рахунок виконує опікун.

3. Якщо в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або іншої поважної причини особа не може виконувати сімейного обов’язку, вона не вважається такою, що ухиляється від його виконання.

4. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов’язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Стаття 16. Надання неповнолітнім батькам допомоги у здійсненні батьківських прав та виконанні батьківських обов’язків

1. Якщо мати, батько дитини є неповнолітніми, баба, дід дитини з боку того з батьків, хто є неповнолітнім, зобов’язані надавати йому допомогу у здійсненні ним батьківських прав та виконанні батьківських обов’язків.

Стаття 17. Надання органом опіки та піклування допомоги особам у здійсненні ними своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов’язків

1. Орган опіки та піклування надає допомогу особі у здійсненні нею своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов’язків в обсязі та в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 18. Захист сімейних прав та інтересів

1. Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

2. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.

Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є:

1) встановлення правовідношення;

2) примусове виконання добровільно не виконаного обов’язку;

3) припинення правовідношення, а також його анулювання;

4) припинення дій, які порушують сімейні права;

5) відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права;

6) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором.

Стаття 19. Участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів

1. У випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.

2. Рішення органу опіки та піклування є обов’язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.

3. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду.

У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

У разі звернення з позовом до суду припиняється виконання рішення органу опіки та піклування.

4. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов’язковою є участь органу опіки та піклування.

5. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

6. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Стаття 20. Застосування позовної давності до вимог, що випливають із сімейних відносин

1. До вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу.

2. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, позовна давність застосовується судом відповідно до Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Розділ II ШЛЮБ. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ

Глава 3 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 21. Поняття шлюбу

1. Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

2. Проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя.

3. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов’язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану.

Стаття 22. Шлюбний вік

1. Шлюбний вік для жінки встановлюється у сімнадцять, а для чоловіка — у вісімнадцять років.

2. Особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу.

Стаття 23. Право на шлюб

1. Право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку.

2. За заявою особи, яка досягла чотирнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

Стаття 24. Добровільність шлюбу

1. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

2. Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, має наслідки, встановлені статтями 38-40 цього Кодексу.

Стаття 25. Одношлюбність

1. Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.

2. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.

Стаття 26. Особи, які не можуть перебувати у шлюбі між собою

1. У шлюбі між собою не можуть перебувати особи, які є родичами прямої лінії споріднення.

2. У шлюбі між собою не можуть перебувати рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра. Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька.

3. У шлюбі між собою не можуть перебувати двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця.

4. За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним.

5. У шлюбі між собою не можуть бути усиновлювач та усиновлена ним дитина.

Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення.

Глава 4 ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ШЛЮБУ

Стаття 27. Значення державної реєстрації шлюбу

1. Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.

2. Державна реєстрація шлюбу проводиться урочисто.

3. Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Стаття 28. Заява про реєстрацію шлюбу

1. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором.

2. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто.

3. Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до державного органу реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.

4. Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася, заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність після спливу трьох місяців від дня її подання.

Стаття 29. Ознайомлення осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, з їхніми правами та обов’язками

1. Орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов’язаний ознайомити осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, з їхніми правами та обов’язками як майбутніх подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу.

Стаття 30. Взаємна обізнаність осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, про стан здоров’я

1. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, повинні повідомити одна одну про стан свого здоров’я.

2. Держава забезпечує створення умов для медичного обстеження осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу.

3. Порядок здійснення медичного обстеження осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, встановлює Кабінет Міністрів України.

4. Результати медичного обстеження є таємницею і повідомляються лише особам, які подали заяву про реєстрацію шлюбу.

5. Приховання тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для другого з подружжя, їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.

Стаття 31. Заручини

1. Зарученими вважаються особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу.

2. Заручини не створюють обов’язку вступу в шлюб.

3. Особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов’язана відшкодувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв’язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля.

Такі затрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова від шлюбу була викликана протиправною, аморальною поведінкою нареченої, нареченого, прихованням нею, ним обставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба, наявність дитини, судимість тощо).

4. У разі відмови від шлюбу особи, яка одержала подарунок у зв’язку з майбутнім шлюбом, договір дарування за вимогою дарувальника може бути розірваний судом.

У разі розірвання договору особа зобов’язана повернути річ, яка була їй подарована, а якщо вона не збереглася — відшкодувати її вартість.

Стаття 32. Час реєстрації шлюбу

1. Шлюб реєструється після спливу одного місяця від дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу.

За наявності поважних причин керівник державного органу реєстрації актів цивільного стану дозволяє реєстрацію шлюбу до спливу цього строку.

2. У разі вагітності нареченої, народження нею дитини, а також якщо є безпосередня загроза для життя нареченої або нареченого, шлюб реєструється у день подання відповідної заяви.

3. Якщо є відомості про наявність перешкод до реєстрації шлюбу, керівник державного органу реєстрації актів цивільного стану може відкласти реєстрацію шлюбу, але не більш як на три місяці. Рішення про таке відкладення може бути оскаржене до суду.

Стаття 33. Місце реєстрації шлюбу

1. Шлюб реєструється у приміщенні державного органу реєстрації актів цивільного стану.

За заявою наречених реєстрація шлюбу в урочистій обстановці може бути проведена в іншому місці.

2. За заявою наречених реєстрація шлюбу може відбутися за місцем їхнього проживання, за місцем надання стаціонарної медичної допомоги або в іншому місці, якщо вони не можуть з поважних причин прибути до державного органу реєстрації актів цивільного стану.

Стаття 34. Реєстрація шлюбу в присутності нареченої та нареченого

1. Присутність нареченої та нареченого в момент реєстрації їхнього шлюбу є обов’язковою.

2. Реєстрація шлюбу через представника не допускається.

Стаття 35. Право на вибір прізвища при реєстрації шлюбу

1. Наречені мають право обрати прізвище одного з них як спільне прізвище подружжя або надалі іменуватися дошлюбними прізвищами.

2. Наречена, наречений мають право приєднати до свого прізвища прізвище нареченого, нареченої. Якщо вони обоє бажають мати подвійне прізвище, за їхньою згодою визначається з якого прізвища воно буде починатися.

Складення більше двох прізвищ не допускається, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належить наречена і (або) наречений.

3. Якщо на момент реєстрації шлюбу прізвище нареченої, нареченого вже є подвійним, вона, він має право замінити одну із частин свого прізвища на прізвище другого.

Стаття 36. Правові наслідки шлюбу

1. Шлюб є підставою для виникнення прав та обов’язків подружжя.

2. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України.

Стаття 37. Правозгідність шлюбу

1. Шлюб є правозгідним, крім випадків, встановлених частинами першою — третьою статті 39 цього Кодексу, а також якщо він не визнаний недійсним за рішенням суду.

Глава 5 НЕДІЙСНІСТЬ ШЛЮБУ

Стаття 38. Підстави недійсності шлюбу

1. Підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22, 24-26 цього Кодексу.

Стаття 39. Шлюб, який є недійсним

1. Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі.

2. Недійсним є шлюб, зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою.

3. Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною.

4. За заявою заінтересованої особи орган державної реєстрації актів цивільного стану анулює актовий запис про шлюб, зареєстрований з особами, зазначеними у частинах першій — третій цієї статті.

5. Якщо шлюб зареєстровано з особою, яка вже перебуває у шлюбі, то в разі припинення попереднього шлюбу до анулювання актового запису щодо повторного шлюбу повторний шлюб стає дійсним з моменту припинення попереднього шлюбу.

6. Актовий запис про шлюб анулюється незалежно від смерті осіб, з якими було зареєстровано шлюб (частини перша — третя цієї статті), а також розірвання цього шлюбу.

Стаття 40. Шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду

1. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка.

Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.

2. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності.

Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім’ї та набуття прав та обов’язків подружжя.

3. Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім’ю.

Стаття 41. Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду

1. Шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований:

1) між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушенням вимог, встановлених частиною п’ятою статті 26 цього Кодексу; (Пункт 1 частини першої статті 41 в редакції Закону N 3250-IV від 20.12.2005)

2) між двоюрідними братом та сестрою; між тіткою, дядьком та племінником, племінницею;

3) з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;

4) з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.

2. При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення.

3. Шлюб не може бути визнаний недійсним у разі вагітності дружини або народження дитини у осіб, зазначених пунктами 1, 2, 4 частини першої цієї статті, або якщо той, хто не досяг шлюбного віку, досяг його або йому було надано право на шлюб.

Стаття 42. Особи, які мають право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним

1. Право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв’язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.

Стаття 43. Визнання шлюбу недійсним після його припинення

1. Розірвання шлюбу, смерть дружини або чоловіка не є перешкодою для визнання шлюбу недійсним.

2. Якщо шлюб розірвано за рішенням суду, позов про визнання його недійсним може бути пред’явлено лише після скасування рішення суду про розірвання шлюбу.

Стаття 44. Час, з якого шлюб є недійсним

1. У випадках, передбачених статтями 39-41 цього Кодексу, шлюб є недійсним від дня його державної реєстрації.

Стаття 45. Правові наслідки недійсності шлюбу

1. Недійсний шлюб (стаття 39 цього Кодексу), а також шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов’язків подружжя, а також прав та обов’язків, які встановлені для подружжя іншими законами України.

2. Якщо протягом недійсного шлюбу особи набули майно, воно вважається таким, що належить їм на праві спільної часткової власності.

Розмір часток кожного з них визначається відповідно до їхньої участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами.

3. Якщо особа одержувала аліменти від того, з ким була в недійсному шлюбі, сума сплачених аліментів вважається такою, що одержана без достатньої правової підстави, і підлягає поверненню відповідно до Цивільного кодексу України, але не більш як за останні три роки.

4. Особа, яка поселилася у житлове приміщення іншої особи у зв’язку з реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не набула права на проживання у ньому і може бути виселена.

5. Особа, яка у зв’язку з реєстрацією недійсного шлюбу змінила своє прізвище, вважається такою, що іменується цим прізвищем без достатньої правової підстави.

6. Правові наслідки, встановлені частинами другою — п’ятою цієї статті, застосовуються до особи, яка знала про перешкоди до реєстрації шлюбу і приховала їх від другої сторони і (або) від державного органу реєстрації актів цивільного стану.

Стаття 46. Особливі правові наслідки недійсності шлюбу

1. Якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право:

1) на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя;

2) на проживання у житловому приміщенні, в яке вона поселилася у зв’язку з недійсним шлюбом;

3) на аліменти відповідно до статей 75, 84, 86 і 88 цього Кодексу;

4) на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу.

Стаття 47. Права та обов’язки батьків і дитини, яка народилася у недійсному шлюбі

1. Недійсність шлюбу не впливає на обсяг взаємних прав та обов’язків батьків і дитини, яка народилася у цьому шлюбі.

Стаття 48. Визнання шлюбу неукладеним

1. Шлюб, зареєстрований у відсутності нареченої і (або)

нареченого, вважається неукладеним. Запис про такий шлюб у державному органі реєстрації актів цивільного стану анулюється за рішенням суду за заявою заінтересованої особи, а також за заявою прокурора.

Глава 6 ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ

Стаття 49. Право на материнство

1. Дружина має право на материнство.

2. Небажання чоловіка мати дитину або нездатність його до зачаття дитини може бути причиною розірвання шлюбу.

3. Позбавлення жінки можливості народити дитину (репродуктивної функції) у зв’язку з виконанням нею конституційних, службових, трудових обов’язків або в результаті протиправної поведінки щодо неї є підставою для відшкодування завданої їй моральної шкоди.

4. Вагітній дружині мають бути створені у сім’ї умови для збереження її здоров’я та народження здорової дитини.

5. Дружині-матері мають бути створені у сім’ї умови для поєднання материнства із здійсненням нею інших прав та обов’язків.

Стаття 50. Право на батьківство

1. Чоловік має право на батьківство.

2. Відмова дружини від народження дитини або нездатність її до народження дитини може бути причиною розірвання шлюбу.

3. Позбавлення чоловіка можливості здійснення репродуктивної функції у зв’язку з виконанням ним конституційних, службових, трудових обов’язків або в результаті протиправної поведінки щодо нього є підставою для відшкодування завданої йому моральної шкоди.

Стаття 51. Право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності

1. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

Стаття 52. Право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток

1. Дружина та чоловік мають рівне право на фізичний та духовний розвиток, на здобуття освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку.

Стаття 53. Право дружини та чоловіка на зміну прізвища

1. Якщо при реєстрації шлюбу дружина, чоловік зберегли дошлюбні прізвища, вони мають право подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану, який зареєстрував їхній шлюб, або відповідного органу за місцем їхнього проживання заяву про обрання прізвища одного з них як їхнього спільного прізвища або про приєднання до свого прізвища прізвища другого з подружжя.

2. У разі зміни прізвища державний орган реєстрації актів цивільного стану видає нове Свідоцтво про шлюб.

Стаття 54. Право дружини та чоловіка на розподіл обов’язків та спільне вирішення питань життя сім’ї

1. Дружина, чоловік мають право розподілити між собою обов’язки в сім’ї.

Дружина, чоловік повинні утверджувати повагу до будь-якої праці, яка робиться в інтересах сім’ї.

2. Усі найважливіші питання життя сім’ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловік мають право противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім’ї.

3. Вважається, що дії одного з подружжя стосовно життя сім’ї вчинені за згодою другого з подружжя.

Стаття 55. Обов’язок подружжя турбуватися про сім’ю

1. Дружина та чоловік зобов’язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім’ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

2. Чоловік зобов’язаний утверджувати в сім’ї повагу до матері.

Дружина зобов’язана утверджувати в сім’ї повагу до батька.

3. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім’ї за свою поведінку в ній.

4. Дружина та чоловік зобов’язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім’ї.

Стаття 56. Право дружини та чоловіка на особисту свободу

1. Дружина та чоловік мають право на вибір місця свого проживання.

2. Дружина та чоловік мають право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин.

3. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

4. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв’язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом.

Глава 7 ПРАВО ОСОБИСТОЇ ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ ДРУЖИНИ ТА ЧОЛОВІКА

Стаття 57. Майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка

1. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:


Украинская Баннерная Сеть