.

 

 FilesFor.com - Рефераты, курсовые, дипломные + законодательство УКРАИНЫ

qvdgs qdfsgdfhd

Украинская Баннерная Сеть

Конституція (Основний Закон) України

Зміст документу

Конституція (Основний Закон) України. 1

Глава I Політична система. 6

Стаття 1. Україна є загальнонародна держава, яка виражає. 6

Стаття 2. Вся влада в Україні належить народові. 6

Стаття 3. Організація і діяльність держави будуються на. 6

Стаття 4. Держава Україна, всі її органи діють на основі 6

Стаття 5. Найважливіші питання державного життя виносяться на. 6

Стаття 6. Виключена згідно з Законом N 404-12 від 24.10.90. 6

Стаття 7. Політичні партії, громадські організації і рухи. 6

Стаття 8. Трудові колективи беруть участь в обговоренні і 6

Стаття 9. Основним напрямом розвитку політичної системи. 6

Глава 2. 7

Стаття 10. Основу економічної системи України становить. 7

Стаття 11. Державна власність — спільне надбання всього. 7

Стаття 12. Власністю колгоспів та інших кооперативних. 7

Стаття 13. Основу особистої власності громадян України. 7

Стаття 14. Джерелом зростання суспільного багатства, 8

Стаття 15. Найвища мета суспільного виробництва при. 8

Стаття 16. Економіка України є складовою частиною єдиного. 8

Стаття 17. В Україні відповідно до закону допускаються. 8

Стаття 18. В інтересах нинішнього і майбутніх поколінь в. 8

Глава 3 Соціальний розвиток і культура. 9

Стаття 19. Виключена згідно з Законом N 2480-12 від 19.06.92. 9

Стаття 20. Держава ставить собі за мету розширення реальних. 9

Стаття 21. Держава дбає про поліпшення умов і охорону праці, 9

Стаття 22. В Україні послідовно втілюється в життя програма. 9

Стаття 23. На основі зростання продуктивності праці держава. 9

Стаття 24. В Україні діють і розвиваються державні системи. 9

Стаття 25. В Україні існує і вдосконалюється єдина система. 9

Стаття 26. Відповідно до потреб суспільства держава. 9

Стаття 27. Держава дбає про охорону, примноження і широке. 9

Глава 4 Зовнішньополітична діяльність України і захист Вітчизни. 9

Стаття 28. Україна у зовнішньополітичній діяльності 9

Стаття 29. Відповідно до Конституції України захист. 10

Стаття 30. Обов’язки державних органів, громадських. 10

Глава 5 Громадянство України. Рівноправність громадян. 10

Стаття 31. В Україні існує єдине громадянство. 10

Стаття 32. Громадяни України є рівними перед законом.. 10

Стаття 33. Жінка і чоловік мають в Україні рівні права. 10

Стаття 34. Громадяни України різних рас і національностей. 10

Стаття 35. Іноземним громадянам і особам без громадянства в. 11

Стаття 36. Україна надає право притулку іноземцям, яких. 11

Глава 6 Основні права, свободи і обов’язки громадян України. 11

Стаття 37. Громадяни України мають усю повноту. 11

Стаття 38. Громадяни України мають право на працю, — тобто на. 11

Стаття 39. Громадяни України мають право на відпочинок. 11

Стаття 40. Громадяни України мають право на охорону здоров’я. 11

Стаття 41. Громадяни України мають право на матеріальне. 12

Стаття 42. Громадяни України мають право на житло. 12

Стаття 43. Громадяни України мають право на освіту. 12

Стаття 44. Громадяни України мають право на користування. 12

Стаття 45. Громадянам України гарантується свобода наукової, 12

Стаття 46. Громадяни України мають право брати участь в. 12

Стаття 47. Кожний громадянин України має право вносити в. 13

Стаття 48. Відповідно до інтересів народу і з метою зміцнення. 13

Стаття 49. Громадяни України мають право об’єднуватись у. 13

Стаття 50. Громадянам України гарантується свобода совісті, 13

Стаття 51. Сім’я перебуває під захистом держави. 13

Стаття 52. Громадянам України гарантується недоторканність. 13

Стаття 53. Громадянам України гарантується недоторканність. 14

Стаття 54. Особисте життя громадян, таємниця листування, 14

Стаття 55. Поважання особи, охорона прав і свобод громадян - 14

Стаття 56. Громадяни України мають право оскаржити дії 14

Стаття 57. Здійснення прав і свобод є невіддільним від. 14

Стаття 58. Обов’язок і справа честі кожного здатного до праці 14

Стаття 59. Виключена згідно з Законом N 2480-12 від 19.06.92. 14

Стаття 60. Громадянин України зобов’язаний оберігати інтереси. 14

Стаття 61. Військова служба в рядах Збройних Сил — почесний. 14

Стаття 62. Обов’язок кожного громадянина України — поважати. 14

Стаття 63. Громадянин України зобов’язаний поважати права і 15

Стаття 64. Громадяни України зобов’язані піклуватися про. 15

Стаття 65. Громадяни України зобов’язані берегти природу, 15

Стаття 66. Турбота про збереження історичних пам’яток та. 15

Стаття 67. Інтернаціональний обов’язок громадянина України - 15

Глава 7 Україна — незалежна держава. 15

Стаття 68. Україна — незалежна демократична правова держава. 15

Стаття 69. Виключена згідно з Законом N 2113-12 від 14.02.92. 15

Стаття 70. Територія України є єдиною, неподільною, 15

Стаття 71. На території України забезпечується верховенство. 15

Стаття 72. Виключена згідно з Законом N 2113-12 від 14.02.92. 15

Стаття 73. Державною мовою України є українська мова. Україна забезпечує всебічний розвиток і функціонування. 15

Стаття 74. Україна вступає у відносини з іноземними. 16

Стаття 75. Виключена згідно з Законом N 2480-12 від 19.06.91. 16

Глава 7-1. 16

Стаття 75-1. Автономна Республіка Крим є складовою частиною.. 16

Глава 8 Адміністративно-територіальний устрій України. 16

Стаття 76. Віданню України підлягає визначення обласного, 16

Стаття 77. В Україні є Автономна Республіка Крим і області: 16

Глава 9 Система і принципи діяльності Рад народних депутатів. 16

Стаття 78. Ради народних депутатів — Верховна Рада України, 16

Стаття 79. Строк повноважень Рад народних депутатів — п’ять. 16

Стаття 80. Найважливіші питання республіканського і місцевого. 17

Стаття 81. Ради народних депутатів утворюють органи народного. 17

Стаття 82. Ради народних депутатів безпосередньо і через. 17

Стаття 83. Діяльність Рад народних депутатів будується на. 17

Глава 10 Виборча система. 17

Стаття 84. Вибори народних депутатів проводяться по. 17

Стаття 85. Вибори народних депутатів є загальними: право. 17

Стаття 86. Вибори народних депутатів є рівними: кожний. 18

Стаття 87. Вибори народних депутатів є прямими: народні 18

Стаття 88. Голосування на виборах народних депутатів є. 18

Стаття 89. Право висування кандидатів у народні депутати. 18

Стаття 90. Підготовка до виборів народних депутатів. 18

Стаття 91. Виборці дають накази своїм депутатам. 19

Глава 11 Народний депутат. 19

Стаття 92. Депутати є повноважними представниками народу в. 19

Стаття 93. Депутат здійснює свої повноваження, як правило, не. 19

Стаття 94. Депутат має право запиту до відповідних державних. 19

Стаття 95. Депутатові забезпечуються умови для. 19

Стаття 96. Депутат зобов’язаний звітувати про свою роботу і 19

Глава 12 Верховна Рада України. 20

Стаття 97. Єдиним органом законодавчої влади України є. 20

Стаття 97-1. Верховна Рада України у виняткових випадках. 23

Стаття 98. Верховна Рада України складається з 450 народних. 23

Стаття 99. Верховна Рада України скликається на першу сесію.. 23

Стаття 100. Верховна Рада України за поданням Мандатної 23

Стаття 101. Верховна Рада України проводить свою роботу. 23

Стаття 102. Верховна Рада України зберігає свої повноваження. 24

Стаття 103. Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді 24

Стаття 104. Проекти законів та інші питання, внесені на. 24

Стаття 105. Президія Верховної Ради України є підзвітним.. 24

Стаття 106. Президія Верховної Ради України: 25

Стаття 107. Голова Верховної Ради України обирається. 25

Стаття 108. Голова Верховної Ради України: 25

Стаття 109. Верховна Рада України обирає з числа народних. 26

Стаття 110. Закони та інші рішення Верховної Ради України. 26

Стаття 111. Народний депутат України на сесії Верховної Ради. 27

Стаття 112. Конституційний Суд України обирається Верховною.. 27

Стаття 113. Верховна Рада України здійснює контроль за. 27

Стаття 114. Порядок діяльності Верховної Ради України та її 27

Глава 12-1 Президент України. 27

Стаття 114-1. Президент України є главою держави і главою.. 28

Стаття 114-2. Президентом України може бути обраний. 28

Стаття 114-3. Президент України обирається громадянами. 28

Стаття 114-4. Президент України при вступі на посаду. 28

Стаття 114-5. Президент України: 28

Стаття 114-6. Президент України на основі і на виконання. 30

Стаття 114-9. Президент України користується правом.. 30

Стаття 114-10. В разі смерті, дострокового припинення. 30

Глава 13 Кабінет Міністрів України. 30

Стаття 115. Кабінет Міністрів України (Уряд України) є. 30

Стаття 116. Кабінет Міністрів України утворюється у складі 31

Стаття 117. Кабінет Міністрів України підпорядковується. 31

Стаття 118. Кабінет Міністрів України вирішує питання. 31

Стаття 119. Кабінет Міністрів України у межах своїх. 31

Стаття 120. Кабінет Міністрів України видає постанови, 32

Стаття 121. Кабінет Міністрів України має право скасовувати. 32

Стаття 122. Кабінет Міністрів України об’єднує і спрямовує. 32

Стаття 123. Структура і компетенція Кабінету Міністрів. 32

Глава 14 Місцеві Ради народних депутатів. 32

Стаття 124. Органами державної влади в областях, районах, 32

Стаття 125. Місцеві Ради народних депутатів у межах своєї 33

Стаття 126. Місцеві Ради народних депутатів забезпечують. 33

Стаття 127. Місцеві Ради народних депутатів приймають рішення. 33

Стаття 128. Роботу обласних, районних, міських, районних у. 33

Стаття 130. Місцеві Ради народних депутатів обирають з числа. 33

Стаття 131. Місцеві Ради народних депутатів здійснюють свою.. 33

Глава 15 Виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів. 34

Стаття 132. Виконавчими і розпорядчими органами місцевих Рад. 34

Стаття 133. Виконавчі комітети місцевих Рад народних. 34

Стаття 134. Компетенція виконавчих комітетів місцевих Рад. 34

Стаття 135. Виконавчі комітети місцевих Рад народних. 34

Стаття 137. Після закінчення повноважень місцевих Рад. 34

Стаття 138. Відділи і управління виконавчих комітетів. 34

Глава 16 Державний план економічного і соціального розвитку України. 34

Стаття 139. Державний план економічного і соціального. 34

Стаття 140. Державні плани економічного і соціального. 35

Стаття 141. Державний план економічного і соціального. 35

Стаття 142. Рада Міністрів України вносить державний план. 35

Стаття 143. Рада Міністрів України організує виконання. 35

Стаття 144. Звіти про виконання державних планів економічного. 35

Глава 17 Державний бюджет України. 35

Стаття 145. Державний бюджет України є складовою частиною.. 35

Стаття 146. Державний бюджет України об’єднує. 35

Стаття 147. Державний бюджет України розробляється Радою.. 36

Стаття 148. Звіт про виконання державного бюджету України. 36

Глава 18 Суд і арбітраж.. 36

Стаття 149. Загальними судами України є Верховний Суд. 36

Стаття 150. Всі суди України утворюються на засадах. 36

Стаття 151. Верховний Суд України складається з Голови, його. 37

Стаття 152. Розгляд цивільних і кримінальних справ у всіх. 37

Стаття 153. Судді і народні засідателі є незалежними і 37

Стаття 154. Правосуддя в Україні здійснюється на засадах. 37

Стаття 155. Розгляд справ у всіх судах є відкритим. Слухання. 37

Стаття 156. Обвинуваченому забезпечується право на захист. 37

Стаття 157. Судочинство в Україні провадиться українською.. 37

Стаття 158. Ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні 37

Стаття 159. Для подання юридичної допомоги громадянам і 37

Стаття 160. У судочинстві в цивільних і кримінальних справах. 37

Стаття 161. Вирішення господарських спорів в Україні 38

Глава 19 Прокуратура. 38

Стаття 162. Вищий нагляд за додержанням і правильним.. 38

Стаття 163. Генеральний прокурор України призначається. 38

Стаття 164 виключена згідно Закону N 1791-12 від 05.11.91. 38

Стаття 165. Прокурори у здійсненні своїх повноважень є. 38

Стаття 166. Символами України як незалежної держави є її 38

Стаття 167 виключена згідно з Законом N 2480-12 від 19.06.92. 38

Стаття 168 виключена згідно з Законом N 2480-12 від 19.06.92. 38

Стаття 169. Столицею України є місто Київ. 38

Стаття 170. Всі закони та інші акти державних органів України. 38

Стаття 171. Зміна Конституції України провадиться рішенням.. 39

 

                      Конституція

                    (Основний Закон)

                        України

 

        ( Конституція втратила чинність на підставі Закону

          N 254/96-ВР від 28.06.96, ВВР, 1996, N 30, ст.142 )

 

 

               Прийнята на позачерговій сьомій сесії

                  Верховної Ради Української РСР

                       дев'ятого скликання

                       20 квітня 1978 року

 

                 Зі змінами і доповненнями, внесеними

                     Законами Української РСР

      від 27 жовтня 1989 року N 8303-11, Відомості ВР N 45,ст.624,

          24 жовтня 1990 року N  404-12, Відомості ВР N 45,ст.606,

          18 квітня 1991 року N  983-12, Відомості ВР N 19,ст.233,

          21 травня 1991 року N 1048-12, Відомості ВР N 26,ст.294,

          19 червня 1991 року N 1213а-12,Відомості ВР N 35,ст.467,

           5 липня  1991 року N 1293-12, Відомості ВР N 33,ст.445,

 

                       Законами України

     від 17 вересня 1991 року N 1554-12, Відомості ВР N 46,ст.619,

          5 листопада 1991 року N 1791-12, Відомості ВР N 4(1992),

                                           ст.12,

         14 лютого 1992 року N 2113-12, Відомості ВР N 20,ст.271,

          3 червня 1992 року N 2401а-12,Відомості ВР N 33,ст.473,

         17 червня 1992 року N 2462-12, Відомості ВР N 35,ст.506,

         17 червня 1992 року N 2463-12, Відомості ВР N 35,ст.507,

         19 червня 1992 року N 2480-12, Відомості ВР N 35,ст.514,

         27 жовтня 1992 року N 2734-12, Відомості ВР N 49,ст.670,

         27 жовтня 1992 року N 2735-12, Відомості ВР N 49,ст.671,

       18 листопада 1992 року N 2796-12, Відомості ВР N 2(1993),

                                         ст.6,

         19 грудня 1992 року N 2885-12, Відомості ВР N  9,ст.60

         21 травня 1993 року N 3224-12, Відомості ВР N 27,ст.284

      17 листопада 1993 року N 3622-12, Відомості ВР N 47,ст.436

         20 січня 1994 року N 3851-12,  Відомості ВР N 16, ст.92

         24 лютого 1994 року N 4013-12, Відомості ВР N 26, ст.202

       21 вересня 1994 року N 171/94-ВР,Відомості ВР N 40, ст.361

       25 січня   1995 року N 24/95-ВР, Відомості ВР N 5, ст.31

       31 жовтня 1995 року N 405/95-ВР, Відомості ВР N 42, ст.303

         ( Конституція втратила чинність на підставі Закону

           N 254/96-ВР від 28.06.96 )

 

       Преамбула Конституції виключена згідно з Законом N 1554-12

       від 17.09.91

 

 

I. ОСНОВИ СУСПІЛЬНОГО ЛАДУ І ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Глава I Політична система

Стаття 1. Україна є загальнонародна держава, яка виражає

волю й інтереси робітників, селян та інтелігенції, трудящих республіки всіх національностей. (Із змінами, внесеними згідно з Законом N 1554-12 від 17.09.91)

Стаття 2. Вся влада в Україні належить народові.

Народ здійснює державну владу через Ради народних депутатів, які становлять політичну основу України.

Всі інші державні органи підконтрольні і підзвітні Радам народних депутатів.

Стаття 3. Організація і діяльність держави будуються на

засадах виборності всіх органів державної влади, підзвітності їх народові, відповідальності кожного державного органу і службової особи за доручену справу, обов’язковості рішень вищестоящих органів для нижчестоящих згідно з розподілом їх повноважень. (Із змінами, внесеними згідно з Законом N 404-12 від 24.10.90)

Стаття 4. Держава Україна, всі її органи діють на основі

законності, забезпечують охорону правопорядку, інтересів суспільства, прав і свобод громадян.

Державні і громадські організації, службові особи зобов’язані додержувати Конституції і законів України.

(Із змінами, внесеними згідно з Законом N 1554-12 від 17.09.91)

Стаття 5. Найважливіші питання державного життя виносяться на

всенародне обговорення, а також ставляться на всенародне голосування (референдум).

Стаття 6. Виключена згідно з Законом N 404-12 від 24.10.90

Стаття 7. Політичні партії, громадські організації і рухи

через своїх представників, обраних до Рад народних депутатів, та в інших формах беруть участь у розробці і здійсненні політики республіки, в управлінні державними і громадськими справами на основі їх програм і статутів, відповідно до Конституції України і чинних законів.

Не допускається створення і діяльність партій, інших громадських організацій і рухів, що ставлять за мету зміну шляхом насильства конституційного ладу і в будь-якій протизаконній формі територіальної цілісності держави, а також підрив її безпеки, розпалювання національної і релігійної ворожнечі.

(Із змінами, внесеними Законом N 404-12 від 24.10.90)

Стаття 8. Трудові колективи беруть участь в обговоренні і

вирішенні державних і громадських справ, у плануванні виробництва і соціального розвитку, в підготовці і розстановці кадрів, в обговоренні і вирішенні питань управління підприємствами й установами, поліпшення умов праці і побуту, використання коштів, призначених для розвитку виробництва, а також на соціально-культурні заходи і матеріальне заохочення. (Із змінами, внесеними згідно з Законом N 1554-12 від 17.09.91)

Стаття 9. Основним напрямом розвитку політичної системи

суспільства є дальше розгортання демократії: дедалі ширша участь громадян в управлінні справами держави і суспільства, вдосконалення державного апарату, підвищення активності громадських організацій, зміцнення правової основи державного і суспільного життя, утвердження свободи слова, постійне врахування громадської думки. (Із змінами, внесеними згідно з Законом N 1554-12 від 17.09.91)

         ( Конституція втратила чинність на підставі Закону

           N 254/96-ВР від 28.06.96 )

 

 

Глава 2

від 24.10.90)

Економічна система

Стаття 10. Основу економічної системи України становить

соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності.

Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Держава охороняє соціалістичну власність і створює умови для її примноження.

Ніхто не має права використовувати соціалістичну власність з метою особистої наживи та в інших корисливих цілях.

Стаття 11. Державна власність — спільне надбання всього

радянського народу, основна форма соціалістичної власності.

У виключній власності держави є: земля, її надра, води, ліси.

Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв’язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

Стаття 12. Власністю колгоспів та інших кооперативних

організацій, їх об’єднань є засоби виробництва та інше майно, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Земля, яку займають колгоспи, закріплюється за ними в безплатне і безстрокове користування.

Держава сприяє розвиткові колгоспно-кооперативної власності та її зближенню з державою.

Колгоспи, як і інші землекористувачі, повинні ефективно використовувати землю, бережно ставитися до неї, підвищувати її родючість.

Стаття 13. Основу особистої власності громадян України

становлять трудові доходи. В особистій власності можуть бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження. Особиста власність громадян і право її спадкоємства охороняються державою.

У користуванні громадян можуть бути ділянки землі, які надаються в установленому законом порядку для ведення підсобного господарства (включаючи тримання худоби і птиці), садівництва та городництва, а також для індивідуального житлового будівництва. Громадяни зобов’язані раціонально використовувати надані їм земельні ділянки. Держава і колгоспи сприяють громадянам у веденні підсобного господарства.

Майно, що є в особистій власності або в користуванні громадян, не повинно служити для одержання нетрудових доходів, використовуватись на шкоду інтересам суспільства.

Стаття 14. Джерелом зростання суспільного багатства,

добробуту народу і кожної радянської людини є вільна від експлуатації праця радянських людей.

Відповідно до принципу соціалізму “Від кожного — за здібностями, кожному — за працею” держава здійснює контроль за мірою праці і споживання. Вона визначає розмір податку на доходи, які підлягають оподаткуванню.

Суспільно корисна праця та її результати визначають становище людини в суспільстві. Держава, поєднуючи матеріальні і моральні стимули, заохочуючи новаторство, творче ставлення до роботи, сприяє перетворенню праці в першу життєву потребу кожної радянської людини.

Стаття 15. Найвища мета суспільного виробництва при

соціалізмі — найповніше задоволення зростаючих матеріальних і духовних потреб людей.

Спираючись на творчу активність трудящих, соціалістичне змагання, досягнення науково-технічного прогресу, вдосконалюючи форми і методи керівництва економікою, держава забезпечує зростання продуктивності праці, підвищення ефективності виробництва і якості роботи, динамічний, планомірний і пропорційний розвиток народного господарства.

Стаття 16. Економіка України є складовою частиною єдиного

народногосподарського комплексу, що охоплює всі ланки суспільного виробництва, розподілу і обміну на території СРСР.

Керівництво економікою здійснюється на основі державних планів економічного і соціального розвитку, з урахуванням галузевого і територіального принципів, при поєднанні централізованого управління з господарською самостійністю й ініціативою підприємств, об’єднань та інших організацій. При цьому активно використовуються господарський розрахунок, прибуток, собівартість, інші економічні підойми і стимули.

Стаття 17. В Україні відповідно до закону допускаються

індивідуальна трудова діяльність у сфері кустарно-ремісничих промислів, сільського господарства, побутового обслуговування населення, а також інші види діяльності, що грунтуються виключно на особистій праці громадян і членів їх сімей. Держава регулює індивідуальну трудову діяльність, забезпечуючи її використання в інтересах суспільства.

Стаття 18. В інтересах нинішнього і майбутніх поколінь в

Україні здійснюються необхідні заходи для охорони і науково обгрунтованого, раціонального використання землі та її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, для збереження в чистоті повітря і води, забезпечення відтворення природних багатств і поліпшення середовища, яке оточує людину.

         ( Конституція втратила чинність на підставі Закону

           N 254/96-ВР від 28.06.96 )

 

 

 

Глава 3 Соціальний розвиток і культура

Стаття 19. Виключена згідно з Законом N 2480-12 від 19.06.92

Стаття 20. Держава ставить собі за мету розширення реальних

можливостей для застосування громадянами своїх творчих сил, здібностей і обдаровань, для всебічного розвитку особи. (Із змінами, внесеними згідно з Законом N 1554-12 від 17.09.91)

Стаття 21. Держава дбає про поліпшення умов і охорону праці,

її наукову організацію, про скорочення, а надалі і повне витіснення важкої фізичної праці на основі комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів у всіх галузях народного господарства.

Стаття 22. В Україні послідовно втілюється в життя програма

перетворення сільськогосподарської праці в різновид індустріальної; розширення в сільській місцевості мережі закладів народної освіти, культури, охорони здоров’я, торгівлі і громадського харчування, побутового обслуговування і комунального господарства; перетворення сіл у благоустроєні селища.

Стаття 23. На основі зростання продуктивності праці держава

неухильно здійснює курс на підвищення рівня оплати праці, реальних доходів трудящих.

З метою повнішого задоволення потреб радянських людей створюються суспільні фонди споживання. Держава за широкою участю громадських організацій і трудових колективів забезпечує зростання і справедливий розподіл цих фондів.

Стаття 24. В Україні діють і розвиваються державні системи

охорони здоров’я, соціального забезпечення, торгівлі і громадського харчування, побутового обслуговування і комунального господарства.

Держава заохочує діяльність кооперативних та інших громадських організацій у всіх галузях обслуговування населення. Вона сприяє розвиткові масової фізичної культури і спорту.

Стаття 25. В Україні існує і вдосконалюється єдина система

народної освіти, яка забезпечує загальноосвітню і професійну підготовку громадян, служить духовному і фізичному розвиткові молоді, готує її до праці і громадської діяльності. (Із змінами, внесеними згідно з Законом N 1554-12 від 17.09.91)

Стаття 26. Відповідно до потреб суспільства держава

забезпечує планомірний розвиток науки і підготовку наукових кадрів, організує впровадження результатів наукових досліджень у народне господарство та інші сфери життя.

Стаття 27. Держава дбає про охорону, примноження і широке

використання духовних цінностей для морального й естетичного виховання громадян, підвищення їх культурного рівня.

В Україні всемірно заохочується розвиток професіонального мистецтва і народної художньої творчості.

(Із змінами, внесеними згідно з Законом N 1554-12 від 17.09.91)

Глава 4 Зовнішньополітична діяльність України і захист Вітчизни

Стаття 28. Україна у зовнішньополітичній діяльності

керується цілями, завданнями та принципами зовнішньої політики, визначеними Конституцією України.

В Україні пропаганда війни забороняється.

(Із змінами, внесеними згідно з Законом N 404-12 від 24.10.90)

Стаття 29. Відповідно до Конституції України захист

Вітчизни належить до найважливіших функцій держави і є справою всього народу.

Порядок проходження військової служби громадянами України визначається законодавством України.

(Із змінами, внесеними згідно з Законами N 404-12 від 24.10.90, N 1554-12 від 17.09.91)

Стаття 30. Обов’язки державних органів, громадських

організацій, службових осіб і громадян щодо забезпечення безпеки країни та зміцнення її обороноздатності визначаються законодавством України. (Із змінами, внесеними згідно з Законами N 404-12 від 24.10.90, N 2480-12 від 19.06.92)

         ( Конституція втратила чинність на підставі Закону

           N 254/96-ВР від 28.06.96 )

 

 

                        II. ДЕРЖАВА І ОСОБА

 

Глава 5 Громадянство України. Рівноправність громадян

Стаття 31. В Україні існує єдине громадянство.

Підстави і порядок набуття і втрати українського громадянства визначаються Законом “Про громадянство України”.

На підставі двосторонніх міждержавних договорів допускається подвійне громадянство.

Громадяни України за кордоном користуються захистом і заступництвом держави.

(Із змінами, внесеними згідно з Законом N 2480-12 від 19.06.92)

Стаття 32. Громадяни України є рівними перед законом

незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Рівноправність громадян України забезпечується в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя.

Стаття 33. Жінка і чоловік мають в Україні рівні права.

Здійснення цих прав забезпечується наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у здобутті освіти і професійної підготовки, у праці, винагороді за неї і просуванні по роботі, у громадсько-політичній і культурній діяльності, а також спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства та дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям, поступове скорочення робочого часу жінок, які мають малолітніх дітей.

Стаття 34. Громадяни України різних рас і національностей

мають рівні права.

Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав, встановлення прямих чи непрямих переваг громадян за расовими і національними ознаками, так само як і всяка проповідь расової або національної винятковості, ворожнечі або зневаги — караються за законом.

(Із змінами, внесеними згідно з Законом N 2480-12 від 19.06.92)

Стаття 35. Іноземним громадянам і особам без громадянства в

Україні гарантуються передбачені законом права і свободи, в тому числі право на звернення до суду та інших державних органів для захисту належних їм особистих, майнових, сімейних та інших прав.

Іноземні громадяни та особи без громадянства, які перебувають на території України, зобов’язані поважати та додержувати Конституції та законів України.

(Із змінами, внесеними згідно з Законом N 2480-12 від 19.06.92)

Стаття 36. Україна надає право притулку іноземцям, яких

переслідують за захист інтересів трудящих і справи миру, за участь у революційному і національно-визвольному русі, за прогресивну громадсько-політичну, наукову або іншу творчу діяльність.

         ( Конституція втратила чинність на підставі Закону

           N 254/96-ВР від 28.06.96 )

 

 

Глава 6 Основні права, свободи і обов’язки громадян України

Стаття 37. Громадяни України мають усю повноту

соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод, проголошених і гарантованих Конституцією та законами України.

Використання громадянами прав і свобод не повинно завдавати шкоди інтересам суспільства і держави, правам інших громадян.

(Із змінами, внесеними згідно з Законом N 2480-12 від 19.06.92)

Стаття 38. Громадяни України мають право на працю, — тобто на

одержання гарантованої роботи з оплатою праці відповідно до її кількості та якості і не нижче встановленого державою мінімального розміру, — включаючи право на вибір професії, роду занять і роботи відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти та з урахуванням суспільних потреб.

Це право забезпечується системою господарства, неухильним зростанням продуктивних сил, безплатним професійним навчанням, підвищенням трудової кваліфікації і навчанням нових спеціальностей, розвитком систем професійної орієнтації і працевлаштування.

(Із змінами, внесеними згідно з Законом N 2480-12 від 19.06.92)

Стаття 39. Громадяни України мають право на відпочинок.

Це право забезпечується встановленням для робітників і службовців робочого тижня, що не перевищує 40 годин, скороченим робочим днем для ряду професій і виробництв, скороченою тривалістю роботи в нічний час; наданням щорічних оплачуваних відпусток, днів щотижневого відпочинку, а також розширенням мережі культурно-освітніх і оздоровчих закладів, розвитком масового спорту, фізичної культури і туризму; створенням сприятливих можливостей для відпочинку за місцем проживання та інших умов раціонального використання вільного часу.

Тривалість робочого часу і відпочинку колгоспників регулюється колгоспами.

(Змінено згідно з Законом N 3622-12 від 17.11.93)

Стаття 40. Громадяни України мають право на охорону здоров’я.

Це право забезпечується безплатною кваліфікованою медичною допомогою, що подається державними закладами охорони здоров’я; розширенням мережі закладів для лікування і зміцнення здоров’я громадян; розвитком і вдосконаленням техніки безпеки і виробничої санітарії; проведенням широких профілактичних заходів; заходами щодо оздоровлення навколишнього середовища; особливим піклуванням про здоров’я підростаючого покоління, включаючи заборону дитячої праці, не зв’язаної з навчанням і трудовим вихованням; розгортанням наукових досліджень, спрямованих на запобігання та зниження захворюваності, на забезпечення довголітнього активного життя громадян.

Стаття 41. Громадяни України мають право на матеріальне

забезпечення в старості, в разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, а також втрати годувальника.

Це право гарантується соціальним страхуванням робітників, службовців і колгоспників, допомогою по тимчасовій непрацездатності; виплатою за рахунок держави і колгоспів пенсій за віком, інвалідністю і в зв’язку з втратою годувальника; працевлаштуванням громадян, які частково втратили працездатність; піклуванням про громадян похилого віку і про інвалідів; іншими формами соціального забезпечення.


Украинская Баннерная Сеть